Батьки часто розповідають про те, як тяжко спілкуватися з підлітками, що їхні діти не хочуть нічого розповідати або слухати. Візьмемо типову ситуацію: ви хочете поговорити зі своїм сином-підлітком про його «безвідповідальну» поведінку (можливо він забагато грає в ігри, не виконує домашніх завдань або нехтує домашніми справами). Ви підходите до нього із запитанням: «Ми можемо поговорити?». Він закочує очі та тяжко зітхає: «Ну от, знову починається». Якщо ви почнете з: «Ти маєш бути відповідальнішим», — він сповзатиме зі стільця, крадькома зиркатиме на годинник, а скляний погляд промовисто показуватиме, наскільки йому байдуже. Зустрівши таку відповідь, ви втратите самоконтроль та почнете кричати: «Ти знаєш, що ми хочемо для тебе тільки найкращого, а ти навіть не стараєшся!». У відповідь він також кричатиме: «Неправда!». І з часом ця розмова перетвориться на сварку з грюканням дверима. Обидві сторони почуваються злими, беззахисними та повністю розгубленими. Розмови повинні приносити результат, чи не так? Однак найчастіше цього не відбувається.
Теги: дитина, батьки, підлітки
Цікаво також:
