5 порад, як знайти спільну мову з підлітками

Батьки часто розповідають про те, як тяжко спілкуватися з підлітками, що їхні діти не хочуть нічого розповідати або слухати. Візьмемо типову ситуацію: ви хочете поговорити зі своїм сином-підлітком про його «безвідповідальну» поведінку (можливо він забагато грає в ігри, не виконує домашніх завдань або нехтує домашніми справами). Ви підходите до нього із запитанням: «Ми можемо поговорити?». Він закочує очі та тяжко зітхає: «Ну от, знову починається». Якщо ви почнете з: «Ти маєш бути відповідальнішим», — він сповзатиме зі стільця, крадькома зиркатиме на годинник, а скляний погляд промовисто показуватиме, наскільки йому байдуже. Зустрівши таку відповідь, ви втратите самоконтроль та почнете кричати: «Ти знаєш, що ми хочемо для тебе тільки найкращого, а ти навіть не стараєшся!». У відповідь він також кричатиме: «Неправда!». І з часом ця розмова перетвориться на сварку з грюканням дверима. Обидві сторони почуваються злими, беззахисними та повністю розгубленими. Розмови повинні приносити результат, чи не так? Однак найчастіше цього не відбувається.

Втім, спілкування з підлітками – це майстерна навичка, яку ми всі можемо напрацювати. Після того, як я стала матір’ю та пропрацювала дитячим психологом більше, ніж 25 років, я виокремила для себе 5 основних стратегій, завдяки яким будувати зв’язок можна зовсім по-іншому.

Порада №1
Уникайте словосполучення «давай поговоримо»
Вони здаються найприроднішим способом розпочати розмову. Але коли ми кажемо «давай поговоримо» нашим підліткам, у їхньому мозку лунають тривожні дзвоники й опускаються затвори — тож нормальна та конструктивна розмова стає просто неможливою. Замість цього, невимушено повештайтесь навколо них перед тим, як що-небудь казати. Інколи я просто беру книгу та вмощуюся на стілець у кімнаті моєї доньки. Найчастіше вона сама починає говорити. Шукайте своє віконце для розмов — це може бути час, коли ви відвозите дітей до їхніх друзів, працюєте на кухні або ж розчісуєте собаку.

Порада №2
Запитуйте, а не говоріть
В усіх сімейних відносинах обов’язково є місце для конфліктів. Навчіть своїх дітей тонкому мистецтву співпраці, пройшовши цей шлях разом:

Я слухаю Тебе і розумію твою точку зору (навіть якщо я не погоджуюся з нею)

Я поділюся своєю думкою, як мати/батько (навіть якщо ти не погодишся із нею)

Тоді Ми знайдемо вихід разом

У нашому прагненні допомогти підліткам ми завжди розповідаємо їм, як саме вони повинні розмовляти, виглядати й поводитися. Але набагато важливіше — запитати про все у них самих. Замість того, щоби сказати: «Тобі потрібно вчитися — я бачу, що ти взагалі не вчишся», значно ефективніше запитати: «Як проходить твоя підготовка до іспитів?». Коли ви вказуєте підліткам, що вони повинні робити, то, як правило, вони відкидають ці вказівки. Однак, коли ви запитуєте — спокійно і з цікавістю — ви повідомляєте, що поважаєте їх та їхні рішення, ви поважаєте їхню особистість.

Порада №3
Відповідайте від щирого серця
Це може бути складно — наприклад, ваша донька-підліток може поділитися, що вона не готова до іспиту та хвилюється, що провалить його. Ви можете негайно зреагувати зі злістю та докорами: «Я ж казала тобі, що потрібно вчитися старанніше». Однак все, що їй потрібно від вас — розуміння. Замість цього скажіть щось типу: «Я розумію, як тобі непросто». Коли ми співпереживаємо від щирого серця, підлітки не почуваються звинуваченими, засоромленими чи засудженими — вони, навпаки, стають відкритішими до вас.

Порада №4
Коли ви не погоджуєтесь, дотримуйтеся методу Ти-Я-Ми
Наприклад, ви стурбовані тим, що ваш син постійно сидить у комп’ютері, телефоні чи у будь-якому іншому гаджеті. Гаразд, ви більше, ніж просто стурбовані — ви злі. Але замість того, щоби починати свою лекцію з «Ми можемо поговорити про те, що тут трапилося?», а потім, слухаючи його виправдовування, намагатися вилити на нього всі свої упередження чи засудження, покажіть йому, що ви поважаєте його та даєте шанс пояснити свою точку зору, не втручаючись і не перебиваючи. Після того, як він закінчить, поділіться із ним своєю думкою. Чому його поведінка вас засмучує? Який результат його дій ви бачите? Зробіть це якомога спокійніше, не дозволяючи емоціям взяти верх. А наостанок ви разом повинні обговорити рішення: коли, що і скільки.

Порада №5
Вибачайтесь, коли ви неправі
Всі батьки роблять помилки зі своїми дітьми, особливо з підлітками, відколи ті стають експертами у тисненні на наші слабкі місця. Коли ми кажемо щось, про що потім шкодуватимемо, найкраще одразу вибачитися: «Вибач, що погарячкувала. Що я можу зробити, щоби виправити ситуацію?». Підлітки дуже швидко вибачають всі образи, коли ви щирі з ними.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Люди з хронічним болем виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму

Психологія | 06:30, 09.02.2026

Люди, що страждають від хронічного болю, виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму й менше вірили у власні сили. Як вважають науковці, це спричиняє в них додатковий стрес, який може призводити до ще більшого болю. Тому психотерапі

Чому чоловіки і жінки по-різному реагують на дитячий плач?

Сімейні справи | 02:10, 09.02.2026

Дослідники не змогли пояснити те, чому чоловіки частіше вночі не прокидаються від дитячого плачу, простими біологічними відмінностями між статями. Досі було припущення, що відповідальні за слух ділянки мозку жінок більш пристосовані до розпізнавання

Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

Психологія | 23:30, 08.02.2026

Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип

Батьківство зробило людей байдужими до екскрементів

Психологія | 23:00, 08.02.2026

Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди, у яких діти ще перебували на грудному вигодовуванні, виявилися більш чутливими до таких подразників.

Уважні до онуків бабусі і дідусі зберегли більшу ясність розуму в старості

Здоров'я | 22:00, 08.02.2026

У бабусь і дідусів, які допомагали доглядати онуків, виявили повільніший занепад розумових здібностей у старшому віці. При цьому на темпи занепаду розумових здібностей не впливала частота відвідин онуків, але більш різноманітне проведення часу з ними

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

Які вони негативні батьківські установки для дітей

Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.