Як не зриватись на дітях, коли вони істерять і капризують?

Не забуваймо, що мозок стає готовий до керування емоціями повною мірою аж до двадцяти одного року. До 6–7 років дитина взагалі ніяк не може регулювати свої емоції. Вона відчуває їх багато, а керувати ними не може. Це знання може допомогти батькам легше сприймати поведінку дитини.

Для того, щоб не зриватись на дитині, потрібно усвідомлювати певні речі:

- Дитина влаштовує істерики ненавмисне і не на зло вам. Просто вона намагається отримати вашу увагу, спрямовану зараз на розв’язання важливих питань.
- Дитяча істерика минатиме швидше, якщо ви зможете дати дитині відчуття безпеки, навіть якщо загроза лишається, але з вами поруч їй спокійніше. Фрази «Тут ми в безпеці», «Я тебе захищу» або «Зараз нас захищає багато наших бійців, ми під їх захистом» можуть допомогти.
- Звичайні обійми замість з’ясування стосунків дадуть змогу дитині впоратись зі своїми емоціями. Саме так, тоді коли дитина істерить, замість злості на дитячу поведінку, просто міцно її обіймайте. «Їжачка» обіймати іноді важко, але це так необхідно.
- Коли ви відчуваєте в собі сили, багато розмовляйте з дитиною, обговорюйте тему війни.
- Якщо є можливість, придбайте маленьку іграшку «Допомагайка» (візьміть з наявних або зробіть з підручних матеріалів, наприклад, зі шкарпетки). - Це не просто іграшка. Поясніть дитині, що іграшку звуть Допомагайко. Коли дитині лячно чи сумно, а ви в цей час зайняті, то Допомагайко буде поруч із дитиною, її підтримуватиме, бо він дуже сильний і добрий. Можна навіть для дитини казочку придумати про нього. Якщо вона погано спить, то Допомагайка можна брати із собою у ліжко.

Звісно, що найважливішим у питанні зривів на дитину буде ваш особистий стан. Чим спокійнішими ви будете, тим спокійнішою буде і дитина. Тому якщо маєте таку можливість, то відпочиньте. По можливості спробуйте виспатись. Смійтеся, робіть щось для себе, жартуйте, прийміть ванну, розслабтеся.

Багато хто починає собі забороняти радіти, оскільки інші люди довкола страждають. Якщо є можливість зараз чомусь радіти (навіть найдрібнішим речам), то робіть це без почуття провини. Саме це дасть змогу вам спокійно виховувати своїх дітей, які є наступним поколінням українців.

Пам’ятайте про те, що навіть коли ви вважаєте, що сил бракує, насправді вони ще є. Зазвичай ми значно сильніші, ніж думаємо про себе.

Дозволяйте себе обіймати й обіймайте свою дитину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Секс після пологів: як подолати психологічні бар'єри?

Післяпологовий період | 08:30, 17.06.2026

Інтимне життя після народження малюка часто стає на паузу через фізичне виснаження жінки, гормональну перебудову та зміну сприйняття власного тіла.

Чому батькам життєво необхідно залишати дитину на кілька годин?

Сімейні справи | 07:30, 17.06.2026

Багато молодих мам відчувають гостре почуття провини, коли залишають малюка на бабусю чи няню, щоб сходити з чоловіком у кіно або кафе.

Бабуся замість няні: як зберегти родинні стосунки, якщо старші повністю доглядають за дитиною?

Сімейні справи | 01:20, 17.06.2026

Коли бабуся бере на себе щоденний догляд за дитиною, поки батьки на роботі, межа між ролями «бабусі» та «мами» починає стиратися.

Як реагувати на критику ваших методів виховання з боку батьків?

Виховання | 00:30, 17.06.2026

Фрази «а от ми вас виховували без цих ваших психологів» здатні вивести з рівноваги навіть найспокійніших тата чи маму.

Як батькам не розчинитися в дитині та зберегти власні інтереси?

Сімейні справи | 21:44, 16.06.2026

Екологічний шлюб тримається на трьох китах: простір «Я», простір «Ти» і спільний простір «Ми». Поява дитини часто стирає перші два.

Як делікатно вказати бабусі на кордони у вихованні вашої дитини?

Сімейні справи | 08:30, 16.06.2026

Поява онуків часто пробуджує у старшого покоління надмірне бажання керувати процесом виховання, що стає причиною сварок із молодими батьками.

Гроші в родині: як чесно говорити з дитиною про фінансові проблеми?

Сімейні справи | 08:30, 15.06.2026

Економічні кризи та втрата роботи батьками впливають на всю родину, і діти відчувають фінансову тривогу дорослих без жодних слів.