«Мама, купи собаку»: що робити, якщо діти просять котика чи собачку?

Adoption

Date: 09:30, 05.07.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

376 Переглядів

Якщо вашій дитині ще не виповнилося 10 років, вона не зможе нести повну відповідальність за собаку. В ідеалі заводити вихованця, коли синові чи доньці буде 12–13 років. Але якщо батьки самі хочуть придбати домашню тварину та розуміють, що весь догляд буде на них, то можна й раніше.

6911_4.jpg (53.18 Kb)

Ветеринарні лікарі, волонтери, кінологи постійно нагадують, чому не можна дарувати тварину. Живе створення викликає позитивні емоції, які часто проходять, коли у вихованця починається шалений підлітковий вік. Багато бездомних собак/кішок – це вихованці, чиї безвідповідальні власники втомилися від них і не вважали за потрібне подбати про їх подальшу долю. У кращому випадку на таких тварин чекає притулок і нові власники, які мають мінімум рік працювати з емоційними травмами вихованця, який пережив зраду близьких.

Діти дуже часто просять вихованця, навіть відчайдушно вимагають. Але домашня тварина – це не лише чудовий додаток до сім'ї, але й велика відповідальність. Це жива істота, і її не слід заводити на хвилі емоцій, піддавшись на вмовляння або розраховуючи зробити подарунок-сюрприз.

Коли дитина просить тварину, спробуйте перевести розмову на площину відповідальності за вихованця. Поставте запитання:

- Коли ми поїдемо на канікули, хто наглядатиме за вихованцем?
- А хто гулятиме з ним?
- Хто буде улюбленця купати, вичісувати вовну, прибирати за ним?

Якщо дитина не замислювалася всерйоз про те, які обов'язки обіцяє присутність у будинку чотирилапого друга, ці питання вже повинні його спантеличити і трохи охолодити запал.

Звичайно, батькам не варто мати ілюзій: до підліткового віку більшість обов'язків по догляду за вихованцем ляже на плечі дорослих. Батьківський приклад відповідального ставлення (причому не тільки до тварин) важливий. Дитячі психологи впевнені – дитина швидше вчиться бути відповідальною, якщо в будинку є домашня тварина. Дбаючи про вихованця день у день, дитина поступово вчиться самостійності та пізнає відповідальність за іншу істоту.

У бажанні завести домашню тварину важливий мотив. З'ясуйте, чому дитина просить вихованця і чому саме собаку чи кішку. Буде дуже доречним обговорити питання з дитячим психологом. Може виявитися, що собака не до чого. Просто дитині не вистачає уваги батьків або не вдається завести друзів серед однолітків. На тлі цих труднощів хлопчику чи дівчинці ідея завести цуценя здається рятівною соломинкою. У такому разі своєчасне з'ясування суті проблеми збереже і вам, і потенційному вихованцю час та нерви. Адже може вийти так, що спілкування із собакою – не той вид підтримки та комунікації, якого не вистачає дитині, тому і вихованець, і дитина будуть страждати.

Коли дитина просить вихованця, вона не завжди розуміє, що спілкування з нею пов'язане з деякими неприємними фізіологічними моментами. Цуценя або кошеня перші місяці ходить у туалет де захочеться, а привчання до пелюшок та прогулянок може затягтися на півроку. На вулиці собаки цікавляться сміттям, продуктами життєдіяльності інших тварин та іншими зовсім не апетитними речами. Собака може валятися в бруді, викупатися в калюжі. А ще за дощової погоди від собаки може неприємно пахнути. З цими особливостями власнику собаки доведеться мати справу щодня. Якщо вони напружують дитину чи вас уже зараз, це привід ще раз уважно обговорити все.

Якщо ж рішення завести тварину відповідально прийнято всією родиною, вас можна привітати. Собаки та кішки чудово впливають на дітей: навчають відповідальності, допомагають знаходити нових друзів, зміцнюють впевненість у собі. З появою тварини в будинку діти менше часу проводять за гаджетами, більше рухаються, гуляють і грають із чотирилапим другом. До того ж, пухнастий друг – це справжнє щастя!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: