Як допомогти дитині впоратися з депресією

Adoption

Date: 05:00, 30.05.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1625 Переглядів

Найголовніша проблема дитячої депресії – діти не можуть пояснити, що їм погано та не можуть до кінця розібратися, що з ними відбувається. Як результат – ось такі невтішні новини. Тут винні і батьки, які несерйозно ставляться до скарг дитини. Дехто думає, що це все просто примхи, які лікуються дубцем. Насправді ж, звертати увагу потрібно на найменші зміни у поведінці своєї дитини. Перепади настрою, порушення сну, замкнутість можуть бути першими сигналами великої проблеми.

9933_12.jpg (70.71 Kb)

Придивіться уважно до своєї дитини – чи не помічаєте ви чогось незвичайного в її поведінці? Можливо, швидкі зміни настрою, агресивність, замкнутість чи різке зниження успішності в школі. Депресія як і у дорослих, так і у дітей має різні форми.

Дитячий психолог, арт-терапевт Юлія Підкова впевнена – батькам варто звернути увагу на те, як дитина проявляє себе в буденних справах: як розмовляє з батьками та друзями, чи не погіршився у неї апетит, чи цікаво контактувати з однолітками.

“Якщо ви протягом тривалого часу помічаєте зміни в поведінці дитини, варто поговорити з нею та дізнатися, що трапилося. Два місяці – це той показовий термін, протягом якого вам треба дізнатися, що непокоїть дитину та що трапилося з нею. Після цього – допомагайте”, – зазначає психолог.

Якщо дитина вчора була весела, а сьогодні прийшла додому не в гуморі, не варто одразу ж іти до психолога чи ставити страшні діагнози. Поговоріть з дитиною, дізнайтеся, як у неї справи, спитайте, чому вона засмучена. Якщо ж ви бачите, що це продовжується тривалий час, не зволікайте – порадьтеся зі спеціалістами.

Як допомогти

Іноді, щоб виявити причину депресії у дитини достатньо буде лише дружньої розмови. Проте у більшості випадків допомогти зможе лише психолог. Не забувайте, що депресія – все ж таки хвороба. Ви не говорите зі своєю дитиною “по душам”, коли у неї, скажімо, апендицит. Ви біжите до лікаря. Батькам не варто боятися звертатися до психологів, адже вони, по суті, такі самі лікарі.

Але перші кроки все одно за вами. Насамперед поговоріть з дитиною та розпитайте про справи в школі чи садочку, дізнайтеся, з ким вона спілкується і чи спілкується взагалі. Ваша розмова має бути невимушеною, легкою та щирою. Будьте другом для своєї дитини.

Допоможуть і спеціалісти: психологи, дитячі психотерапевти чи психіатри. Також можна звернутися до арт-терапевтів. Найпоширеніша практика: розмови сам на сам, бо іноді легше розповісти все незнайомій людині, аніж мамі чи татові. Проте нерідко до сеансів долучаються батьки, щоб фахівець зміг вивести точнішу картину проблеми.

Батьки мають чітко усвідомити, що вся відповідальність за своїх дітей лежить саме на них. Тому варто серйозно ставитися до скарг дитини й прохань про допомогу. Від душевних травм та переживань діти, як і дорослі, не застраховані. Думати, що дитина не здатна переживати та відчувати “по-дорослому” – програшна позиція.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: