«Після трьох вже пізно»: в якому віці слід активно розвивати дитину?

Ось уже багато років, одна з головних проблем сучасного суспільства полягає в тому, що молоді батьки не завжди знають, як правильно виховувати свого малюка. Не вміючи вибрати «золоту середину», вони кидаються з однієї крайності в іншу, то надаючи чадам повну свободу, то «закручуючи гайки» до межі.

Зрозуміло, що вирішувати, чи дійсно ранній розвиток вже необхідний дитині, вирішувати кожному з батьків самостійно, тим більше що у фахівців і донині думки з цього питання розходяться кардинально. Ми зі свого боку пропонуємо звернути увагу на книгу, присвячену даній темі і покликана допомогти вам зробити правильний вибір інтуїтивно.

«Після трьох вже пізно» - одна з таких «підказок». Вона написана в 1971 році, її автор - один із засновників корпорації Sony, японський інженер Масару Ібука.

В основі книги - ідея про те, що діти з народження дуже допитливі і пізнають світ набагато активніше, ніж дорослі. Ібука пропонує навчити дитину корисним навичкам в тому віці, коли йому це дається найлегше, тобто, з народження і до трьох років.

«Дитині у віці до трьох років неважко вивчити те, що його цікавить і вас не повинно турбувати кількість енергії і сил, витрачених при цьому», - пише Ібука.

«Зовсім необов'язково робити щось особливе, щоб сприяти ранньому розвитку вашої дитини. Найкраще для початку - створити гармонійні відносини між чоловіком і дружиною і приємну психологічну атмосферу дому.

Ібука закликає батьків звернути увагу не на складність інформації, а на форму її подачі відповідно до інтересів дитини і природнього середовища - тобто, на гру. Наприклад, він вважає, що можна прищепити малюкові любов до музики, лише включаючи регулярно в фоновому режимі класичні твори. А вивчення іноземної мови почати з мультфільмів, які дивиться дитина, тільки включаючи їх на іншу мову.

По суті, Ібука каже, що найголовніше - це не упустити момент і закласти грунтовний фундамент в дуже ранньому віці, коли у малюка активізуються здатність до запам'ятовування, творчий потенціал і тяга до розвитку. І саме від батьків залежить, чи зможе дитина в майбутньому розвинути індивідуальний дар в певній галузі, оскільки, за твердим переконанням автора, «формування здібностей і характеру дитини визначаються не генами, а вихованням і навколишнім середовищем».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ознаки, що дитині потрібно до невролога

Дитина | 19:30, 18.11.2025

Навіть якщо батьки не помічають проблем, фаховий огляд допомагає переконатися, що нервова система дозріває відповідно до віку, а також вчасно виявити можливі відхилення.

Співати разом з дитиною – найкращий спосіб налагодити з нею контакт

Дитина | 08:30, 17.11.2025

Діти люблять, коли мама і тато співають хором разом з ними.

Як навчитися слухати дитину, а не кричати на неї?

Сімейні справи | 07:30, 17.11.2025

Дитина може влаштовувати істерику або нити, вимагати, злитися, фантазувати, але сенс один - дитина хоче щось вам сказати.

Що робити, якщо дитина не вміє програвати?

Дитина | 06:30, 17.11.2025

Діти дуже люблять колективні ігри, проте не всі маленькі дослідники можуть адекватно реагувати на програш. Багато батьків не знають, як правильно поводитися з дитиною, яка, опинившись переможеною, починає плакати, кричати, ламати іграшки та ображатис

Як правильно розмовляти з дітьми і розуміти, про що вони дійсно думають?

Сімейні справи | 01:20, 17.11.2025

В основі всіх сімейних конфліктів та проблем лежить нестача спілкування.

Дитина не відходить від телефону: що робити?

Дитина | 00:30, 17.11.2025

Життя багатьох дітей зараз майже повністю присвячене гаджетам. Якщо в сім'ї з'являється смартфон (або планшет, ноутбук), будьте готові до того, що дитина буде: їсти, паралельно збираючи у грі кристалики, писати вам повідомлення в соцмережі, перебуваю

Помилки батьків у спілкуванні з підлітками

Сімейні справи | 23:30, 15.11.2025

Надлишок гормонів, формування характеру та власних поглядів роблять з малюка «невихованого монстра» в очах батьків, які зовсім нічого не розуміють про життя підлітка. Мамині і татові повчання зазвичай сприймаються тільки в «штики», а миле спілкування