З якого віку дитина має спати окремо від батьків?

Педіатри рекомендують батькам спати в одній кімнаті (але не в одному ліжку) з дитиною протягом першого року її життя або хоча б протягом перших шести місяців. Однак багато батьків не згодні з цим і продовжують спати в одній кімнаті з дитиною й далі. Укладаючи дитину спати в іншій кімнаті, вони змушені часто вставати до неї посеред ночі. Дитині теж буває важко звикнути до нової спальні.

Американські вчені дослідили, як умови, у яких дитина засинає, впливають на якість сну. У дослідженні взяли участь 249 немовлят та їхніх мам. Дослідники відвідували мам удома, коли дітям було 1, 4, 6 і 9 місяців. Мами відповідали на запитання про звички сну їх дітей: де вони сплять, як часто прокидаються вночі, яка звичайна тривалість їх сну тощо.

У результаті дослідження було виявлено, що в 9 місяців діти, які сплять в окремій кімнаті з чотирьох місяців і раніше, спали в середньому на 40 хвилин довше, ніж діти, які в 9 місяців все ще спали в одній кімнаті з батьками. Діти, які стали спати окремо в період від 4 до 9 місяців, спали в середньому на 26 хвилин довше. І така різниця в тривалості сну зберігалася довгий час: навіть у 2,5 року в дітей, які до 1 року спали в одній кімнаті з батьками, тривалість сну була менша, ніж у їхніх однолітків, які спали окремо. Таким чином, учені прийшли до висновку, що рішення батьків про те, де дитина повинна спати протягом першого року життя, може впливати на сон дитини довгий час.

Дослідники не бачать необхідності в тому, щоб дитина спала з батьками в одній кімнаті до одного року. Така рекомендація педіатрів пов'язана з тим, що перші кілька місяців мами годують дитину грудьми в нічний час. Також мами сплять поруч з дитиною з міркувань безпеки: до 6 місяців у дитини є ризик синдрому раптової дитячої смерті (СРДС). Це одна з головних причин смерті немовлят: дитина може померти уві сні, і максимальний ризик доводиться на вік до півроку. Коли дитина спить в одній кімнаті з батьками, вони можуть вчасно помітити, якщо ритм її дихання зміниться.

Однак учені не знаходять прямого зв'язку між випадками СДВС у немовлят і тим, чи спали вони поруч з батьками, чи в окремій кімнаті. Через 6 місяців ризик виникнення СДВС знижується, тому батькам потрібно враховувати й інші фактори. Коли дитину занадто довго не кладуть спати окремо від батьків, її сон після цього стає ще більш неспокійним, тому що дитина звикає до нового місця. Крім того, дитина може сприймати фізичну близькість до батьків як ознаку небезпеки, від якої батьки намагаються її захистити.

Прихильники думки, що дитина повинна спати в одній кімнаті з батьками як мінімум рік стверджують, що результати даного дослідження не дають повної картини того, як сплять діти. Тому потрібно робити все можливе для того, щоб запобігти ризику виникнення СРДС та інших чинників ризику, пов'язаних зі сном. Вони аргументують свою позицію тим, що навіть якщо діти, які взяли участь у дослідженні, спали на 40 хвилин менше у випадках, якщо батьки перебували поруч, тривалість їх сну залишалася в межах норми й не приводила до розладів. Також вони кажуть про те, що вченим слід ще з'ясувати, яка тривалість безперервного сну є для дітей найбільш здоровою.

Отже, які ж умови сну є для дитини оптимальними? Коли дитині виповниться півроку, проконсультуйтеся з її педіатром. Розкажіть йому про умови, у яких спить дитина. Якщо ви вирішите, що дитині час спати окремо від вас, педіатр підкаже, як зробити обстановку в її новій спальні максимально безпечною (наприклад, він може порадити прибрати з кімнати зайві подушки, ковдри, м'які іграшки та інші предмети, які можуть викликати ризик удушення) . Крім того, беріть до уваги те, чи є які-небудь розлади сну в дитини або батьків. Подбайте про те, щоб процес сну був максимально комфортним і для вас, і для дитини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Пара розлучилася через суперечку щодо імені для своєї дитини

Сімейні справи | 12:10, 18.09.2025

У Китаї обговорюють гучну справу: в Шанхаї пара подала на розлучення після того, як більше року не спромоглася домовитися, як назвати свого сина. Через це дитина досі не має свідоцтва про народження, а значить, вона не може отримати прописку і навіть

Що ховається за дитячими слізьми перед сном?

Дитина | 10:30, 18.09.2025

Багатьом батькам знайоме це: день добігає кінця, здається, усе йде за планом, аж раптом — сльози, крик, відчай. Малюк відмовляється лягати у ліжко, ніщо не допомагає, і звичний вечір перетворюється на емоційне випробування. Щоб краще зрозуміти, чому

Що робити батькам, якщо дитина забуває про повагу?

Сімейні справи | 09:30, 18.09.2025

Дитяче хамство — це не просто невинна пустощі чи спроба привернути увагу. У багатьох випадках грубість і зухвала поведінка вказують на глибші проблеми: дефіцит емоційного контакту, відсутність меж, нехтування прикладом дорослих. Батькам важливо не ли

Як виростити хлопчика чоловіком без присутності батька?

Виховання | 06:20, 18.09.2025

Виховання хлопчика без батька — виклик, з яким стикаються багато родин. Часом це пов’язано з втратою, розлученням, відсутністю емоційного контакту чи просто фізичної присутності чоловіка в домі. Але попри ці обставини, хлопець може вирости зрілим, до

Що робити батькам, якщо дитина поводиться так, ніби їй все можна?

Дитина | 01:20, 18.09.2025

Розпещеність дитини — не питання характеру, а наслідок стилю виховання. Психологи наголошують: розпещеність формується тоді, коли дитині не встановлюють чітких меж, надмірно поступаються її бажанням, або ж намагаються “відкупитися” подарунками заміст

Як навчити дитину висловлювати емоції без агресії?

Дитина | 00:30, 18.09.2025

Коли маленька дитина б’є маму — це не свідчення жорстокості чи поганого виховання. Це сигнал: дитина ще не вміє інакше висловлювати свої сильні почуття — розчарування, страх, гнів, втому. Важливо не ігнорувати такі ситуації, але й не карати суворо —

Що може означати скрегіт зубами у дитини вночі?

Дитина | 14:50, 17.09.2025

Сон дитини — це час, коли її організм відпочиває, росте і відновлюється. Та іноді нічний спокій порушує незвичне явище — дитина скрегоче зубами. Для багатьох батьків це лякає або викликає занепокоєння. Чи справді варто турбуватись і що стоїть за цим