Як не виростити з дитини скнару?

Із проблемою дитячої жадібності, напевно, мали справу майже всі батьки. Що ж це – тимчасове явище чи вияв характеру малечі? І як реагувати на дитячі вибрики?

У 2-3 роки дитина починає осягати значення слів «я» і «моє» (моя іграшка, моя мама тощо). Усе, що малеча позначає словом «моє», є складовою її особистості. Відтак, якщо хтось зазіхає на якусь річ, що належить дитині, вона трактує це як зазіхання на її «я».

У такому віці про жадібність як рису характеру не можна говорити. Просто малюк мусить знати, що всі його речі, як і він сам, мають бути недоторканими без його дозволу. Дуже важливо, що у цьому віці діти починають розуміти й значення слова «чуже». Це якраз та пора, коли ви легко можете навчити чадо, що перед тим, як щось узяти, треба попросити дозволу.

У 3,5-5 років саме час виховувати в малечі щедрість. Варто показати на власному прикладі, що треба не лише брати, а й давати. Скажімо, коли дитина їсть шоколадку, не зайве нагадати, що й ви не відмовилися б від шматочка…

Зазвичай у цьому віці малюк розуміє, що, поділившись іграшкою з однолітками, він має право увійти в компанію і брати їхні іграшки. І, якщо комусь чужому ваше чадо таки не дозволяє гратися його іграшкою – це не жадібність!

5-річні дітлахи діляться тільки з тими, кому довіряють (із другом, мамою, вихователькою).

Коли ж у 6-7 років ваша дитина не хоче ні з ким ділитися, а в садочку її дражнять «жаднюгою», треба бити на сполох і, можливо, звернутися за допомогою до психолога.

Часто таку поведінку малечі можна пояснити тим, що вдома їй приділяють недостатньо уваги. Іноді за жадібністю криється жага лідерства, діти переконані, що головний – це той, навколо кого всі «скачуть». Жадібність дитини, яка прагне бути лідером, цілком можливо скерувати у «мирне» русло. Хай це буде «жадібність» до знань, коли дитину мотивують бути інтелектуальним лідером.

А загалом, щедрість – це потреба душі. Адже справжня щедрість – то не тільки здатність поділитися якоюсь річчю, а й бажання те з радістю зробити. Тому важливо, щоб ваша дитина бачила, що ви знаходите час, аби допомогти друзям, потішити чимось близьких. Тоді й вона навчиться бути щедрою душевно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Вплив розлучення батьків на дітей

Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Токсичні стосунки з мамою: що робити?

Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026

Відносини з токсичною мамою — це одна з найскладніших психологічних тем, оскільки вона зачіпає базову потребу в любові та безпеці. Коли «гніздо стає порожнім», токсичні прояви часто посилюються: мама може маніпулювати почуттям провини («я для тебе вс

Коли поведінку дитини не можна ігнорувати?

Дитина | 19:30, 10.05.2026

Ігнорування як метод виховання підходить лише для дрібних маніпуляцій чи капризів. Проте існують ситуації, коли ваша бездіяльність може бути небезпечною.

Що буде з підлітком, якщо він не отримує любові від батьків?

Сімейні справи | 08:30, 10.05.2026

Відсутність батьківської любові та емоційного прийняття в підлітковому віці — це серйозна психологічна травма, яка формує фундамент дорослого життя. Підліток, який не відчуває, що його люблять, змушений вибудовувати складні (і часто руйнівні) механіз

5 причин, чому маленькі дітки не сплять вночі

Немовля | 07:30, 10.05.2026

Проблеми зі сном у малюків — це виснажливо для всієї родини, але зазвичай вони мають цілком конкретні фізіологічні або режимні причини.

Чому діти можуть підняти руку на батьків?

Сімейні справи | 06:30, 10.05.2026

Це гостра ситуація, яка завжди свідчить про те, що дитина не справляється зі своїми емоціями або не розуміє меж дозволеного.

Як легко позбутися дитячих капризів?

Дитина | 19:30, 09.05.2026

Повністю прибрати капризи з життя дитини неможливо, адже це частина її розвитку. Проте можна зробити так, щоб вони траплялися рідше і проходили швидше. Головний секрет — перестати боротися з дитиною і почати працювати з причиною.