У чому причини?
До 1,5-3 років поняття «своє/чуже» у малюка ще не сформоване. Весь осяжний ним світ він вважає частиною себе.
До 2-2,5 років малюк вже усвідомлено вимовляє слово "моє!" і перестає говорити про себе в 3-му обличчі. Починається формування кордонів свого світу, що поділяють всі об'єкти на «своє» і «чуже». Слово "моє" — це позначення його особистого простору, що включає все, що дороге і потрібне для виживання.
До 3-х років малюк набуває здатність говорити «ні». При відсутності такої здатності малюкові буде важко стверджувати свою індивідуальність в майбутньому.
Після 3 років починається новий етап соціалізації дитини. На передній план виходить спілкування, в лексикон дитини входить слово «ми». Іграшки та особисті речі стають інструментами, що зв'язують це спілкування. До малюка приходить усвідомлення, що ділитися — це розташовувати до себе людей, а скупитися — значить, налаштовувати їх проти себе.
Тому лаяти малюка в цьому віці за жадібність не слід. Потрібно прищеплювати йому радісне почуття спільності з рештою світу, допомогти вперше випробувати радість від дарування, від безкорисливої спільної «праці» з будівництва «будиночка» з піску, навчитися отримувати задоволення від щасливої посмішки інших. Так закладаються основи великодушності.
У віці 5-7 років жадібність — це свідчення внутрішніх проблем. Батькам слід проаналізувати свої методи виховання
Фахівці виділяють кілька основних причин жадібності в дошкільному віці (та й більш пізніх періодах):
- Дитині не вистачає батьківської любові, уваги, тепла.
- Малюк живе в неповній родині і, сумуючи за спілкуванням з татом, сприймає його подарунки як особливо цінні, і в цьому випадку жадібність стає природним наслідком ситуації.
- Ревнощі до братів (сестричок), найчастіше — до молодших. Якщо їм дістається більше уваги і батьківської ласки, то дитина автоматично висловлює свою образу проявами жадібності і агресивності стосовно брата (сестри).
- Життя в бідності, коли іграшка — розкіш для дитини, і вона боїться, що в чужих руках вона буде зламана, зіпсована, та й помічає, наскільки краще забезпечені всім необхідним інші діти (сучасні ігри, спортивний інвентар, поїздки з батьками в дитячі розважальні центри і т.д.).
- Сором'язливість, нерішучість дитини, коли єдині «друзі» скутого, хворобливого малюка — його іграшки. Тому і ділитися ними він, звичайно, не хоче.
- Зайва ощадливість матері і батька, скупість і сувора звітність в будинку за кожну річ. Зрозуміло, що малюк настільки переживає за збереження і цілісність дорогих йому іграшок, що нікому не дозволяє їх чіпати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина жадіна
Цікаво також:
Новини по темі
Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?
Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026
Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?
Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026
Комфорт малюка: як часто змінювати підгузки?
Немовля | 22:30, 13.02.2026
Чому поцілунок дорослого може нашкодити новонародженому?
Немовля | 21:30, 13.02.2026
Слова, які допомагають дитині рости впевненою і щасливою
Дитина | 20:48, 13.02.2026
Чи варто давати весною кожній дитині вітаміни?
Дитина | 08:30, 13.02.2026
Що може заважати дитині їсти сніданок?
Харчування | 07:30, 13.02.2026