Дитячі сварки: як батькам поводитися у таких ситуаціях?

Adoption

Date: 22:20, 08.04.2013 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

4718 Переглядів

Сварки між дітьми не дивина. батьки, звісно, по-різному сприймають такі прояви дитячого характеру. Головне для батьків - не завжди потрібно публічно розбиратися в дитячих сварках, тим більше якщо діти не звертаються за допомогою. Як і у батьків, які не посвячують дітей у свої проблеми, у дітей повинна бути деяка автономія.

Дитячі сварки: як батькам поводитися у таких ситуаціях?

Одна з основних причин дитячих сварок - суперництво. Особливо яскраво воно проявляється, коли спочатку дитина в родині була сама, а потім у неї народився молодший молодший брат або сестра.

На бійки і сварки малюків психологи радять реагувати так: розвести їх в різні боки, не концентрувати дітей на негативних моментах ставлення один до одного, а частіше обіймати їх разом, робити щось приємне разом, коли їм добре з мамою і один з одним, щоб вони відчули, що вони обидва кохані, що їм не варто змагатися за батьківську любов.

Іноді батьки думають, що їхні діти будуть краще дружити, якщо у них буде якомога більше всього спільного - спільні друзі, іграшки, проведення часу. Але діти втомлюються один від одного, і одна дитина (найчастіше молодший) в такій ситуації нерідко починає відчувати себе недосконалим зліпком іншого.

Краще створити кожному з дітей щось своє, особисте, неповторне: навмисно по-різному одягати, не водити на одні й ті ж гуртки. І ні в якому разі не порівнювати їх між собою. Дуже часто батьки роблять помилку, кажучи, що люблять дітей однаково. Кожна дитина в своїй родині, незалежно від віку та статі, повинна розуміти, що вона - особлива, що її індивідуальності абсолютно нічого не загрожує.

Іноді через те, що, як дитині здається, батьки її не помічають, вона починає влаштовувати дідівщину в товаристві своїх братів і сестер (здебільшого, таке відбувається у багатодітних родинах). Дідівщину може влаштовувати дитина внутрішньо нещасна. А буває, що вона робить це просто тому, що силою взяти легше, не розуміючи, що в цьому поганого. І тут дуже добре працює метод, коли говорять не про нього, а про схожі ситуації, притчами, історіями з життя. Все залежить від мудрості і фантазії батьків.

Бути наклепником, брехати - не добре, це всім відомо. У деяких родинах батьки, щоб у дітей навіть не виникло такої звички, зводять принцип: карати не того, хто провинився, а того, хто про це розповів, або просто обох. Дітям потрібно пояснити, що брехати, робити наклепи - погано, що таким чином вони не отримують схвалення ані батьків, ані оточення.

Психологи наголошують, що батькам, коли діти сваряться, не можна примушувати їх говорити слова "пробач", примушувати вибачатися один перед одним постійно. Слід замінити ці словами іншими, які більше зрозумілі для дитини, характерніші для її психології.

Адже не дарма ж є навіть такий народний жанр: віршики-"мирилки". Це хороший спосіб в ігровій формі просити вибачення. Можна разом з дітьми придумати цілий ритуал примирення.

Якщо декільком маленьким дітям, особливо хлопчикам, не придумати якісь заняття - вони обов'язково будуть битися. А якщо цю змагальність переводити в конструктивне русло - проводити естафети, грати в настільні ігри з правилами, - кількість сварок зменшиться.

В кожні родині причини сварок можуть бути своїми. Здебільшого, діти вдома сваряться, а на вулиці та серед однолітків захищають один одного - і це цілком нормальна поведінка.

В дітей треба вірити, вірити в їхні хороші риси. Сварки - не завжди погано, дитина під час сварки проявляє своє невдоволення. А це краще за мовчання.

Читайте також про дитячу жорстокість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: