Чому діти повинні гратися і як ігри впливають на них?

Діти через гру пізнають себе та світ навколо. Це не просто забавка, а цілісне заняття, яке формує основи мислення, взаємодії з іншими і навіть емоційну зрілість.

До 8 – 9 років гра повинна залишатися провідною діяльністю дитини, каже психологиня Наталія Фельбаба. Для дошкільнят та школярів молодшої школи гра – це основний спосіб досліджувати світ, знайомитися з собою та пізнавати взаємодії з людьми. Саме через гру діти ніби інтегрують цей зовнішній світ в себе, підкреслює фахівчиня.

«Дитина починає гратися з народження. Гра для неї – це комунікація з іншими дорослими. Наприклад, коли ми починаємо з дитиною гратися в «ку-ку», ховатися, то малеча починає посміхатися. Це, фактично, і дозволяє нам з дитиною комунікувати», – пояснює психологиня.

За її словами, дитина поки не вміє раціонально осмислювати інформацію, співставляти факти чи аналізувати їх. Натомість малюки живуть у фантазійному світі, казковому. І власне гра допомагає дитині зробити доступний для неї аналіз дійсності.

«Важливо, щоб дитина потрапляла в середовище, де є якісь речі, які вона може досліджувати сама. Дивитися, як воно падає, як ложка стукає об каструльку, коли мама готує…Або просто гратися на вулиці камінчиками, паличками, або в пісочниці щось пересипати. Досліджувати, що відбувається з предметами у різних умовах», – додає Наталія.

Натомість гра на ґаджетах – не є справжньою грою, підкреслює психологиня. Телефон чи комп’ютер не задовольняють потребу дитини у дослідженні, не пояснюють, яким є справжній світ. Особливо важливою потреба розуміння яким є світ є у наймолодшому віці, тож якщо тоді дитина отримає постійний доступ до ґаджетів, це може негативно вплинути на її розвиток, додає Наталія Фельбаба.

«У перші роки життя, до семи – восьми років особливо, дуже важливо для дитини є певний фізичний розвиток і розуміння, як будується комунікація з дорослими, опрацювання певних своїх емоційних потреб, розуміння, як управляти цими емоціями, проживати фрустрацію, сумувати, розчаровуватися, навчитися злитися, витримувати тривогу… Якось із цим справлятися і одночасно навчитися керувати своїм тілом», – наголошує психологиня.

Звісно, повністю виключити гаджети із життя дитини не вдасться, адже сучасний світ занадто діджиталізований і глобалізований. Але встановити розумні ліміти для користування – необхідно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Текстова шия у дошкільнят: прихована загроза для дихання та мозку

Дитина | 01:20, 29.06.2026

Проблему «текстової шиї» зазвичай приписують підліткам та офісним працівникам. Однак сьогодні цей синдром масово діагностують у дітей віком 4–6 років. Коли дитина схиляється над екраном планшета, який лежить на її колінах або на столі, кут нахилу гол

YouTube оголосив про нові налаштування, які дозволяють батькам заблокувати YouTube Shorts для дітей

Ігри та іграшки | 01:20, 23.06.2026

Чому короткі відео можуть перевантажувати увагу дітей - і навіщо платформи починають їх обмежувати?

Як навчити дитину мислити критично в епоху інтернету?

Дитина | 00:30, 20.06.2026

Сучасні діти споживають гігабайти інформації з TikTok, YouTube та Instagram, проте вони часто не вміють відрізняти правду від вигадки чи відвертої брехні.

Молодший дошкільний вік: ера рольових ігор та перші кроки у світ соціалізації

Ігри та іграшки | 06:30, 19.06.2026

У віці трьох років дитина виходить за межі сімейного кокона та починає активно цікавитися іншими дітьми, вчачись будувати перші соціальні зв'язки.

Ранній вік (1–3 роки): чому предметна гра та самостійність важливіші за вивчення літер?

Дошкільнята | 01:20, 19.06.2026

Намагання навчити дворічну дитину читати чи рахувати суперечить законам розвитку її мозку, адже в цьому віці провідною є зовсім інша діяльність.

Синдром «смартфонної шиї» у підлітків: як гаджети руйнують судини та викликають головний біль?

Дитина | 08:30, 13.06.2026

Постійне сидіння підлітків у телефонах з нахиленою головою вперед створює колосальне навантаження на шийний відділ хребта.

Чому дитина дуже неуважна?

Дитина | 07:30, 01.06.2026

Надмірна неуважність у дитини найчастіше викликана перевтомою, дефіцитом сну або хронічним стресом через надмірні навантаження. Батькам часто здається, що дитина просто лінується чи вередує, проте здатність концентруватися напряму залежить від зрілос