Те, що відбувається з нами в дитинстві, залишає відбиток на все життя

Adoption

Date: 09:30, 02.12.2024 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 1[/comheader]

2305 Переглядів

Діти, які страждали від сильної депривації (позбавлення можливості задовольняти основні життєві потреби – психофізіологічні або соціальні, що зумовлює низку порушень психічного здоров´я різних ступенів стійкості) у ранньому віці, мають менший розмір мозку у дорослому віці – доводять результати дослідження. Це відкриття базується на скануванні мозку молодих людей з румунських інституційних закладів (будинків дитини, інтернатів) часів режиму Чаушеску, які пізніше були всиновлені британськими сім’ями. Зараз експерти стверджують, що, попри те, що діти були всиновлені ще на початку 1990-х у сім’ї, де вони росли у любові й піклуванні, очевидно, що нехтування їхніми потребами у ранньому дитинстві залишило свій слід у структурах мозку.

0080_5.jpg (25.88 Kb)

“Найбільш разючий висновок для мене – те, що вплив на мозок зберігався і надалі”, – говорить проф. Едмунд Сонуга-Барке (Edmund Sonuga-Barke), співавтор дослідження з Лондонського королівського коледжу.

І додає:

“Результати показують, що здатність мозку змінюватись та відновлювати нейронні зв’язки (нейропластичність) є обмеженою. Ідея, що все можливо відновити, незалежно від попереднього досвіду, – не обов’язково правдива: навіть тоді, коли надалі дитина забезпечена найкращим піклуванням, все ще можна побачити ознаки тих ранніх негараздів”.

Попередні дослідження за участю всиновлених дітей показали, що вони мали помітні розлади пізнавальних (когнітивних) функцій у дитинстві. І, хоча ці функції значно покращились у дорослому віці, в них все одно були високі показники різних станів, включаючи розлад гіперактивності з дефіцитом уваги (ГРДУ) та, вже у дорослих, високий рівень тривожності та депресії.

У журналі Proceedings of the National Academy of Sciences Сонуга-Барке та його колеги розповіли, як вони проводили сканування мозку та інші вимірювання 67 всиновлених румунів, які дітьми провели від 3 до 41 місяця в закладах інституційного виховання (будинку дитини, інтернаті), перебуваючи в тяжкій депривації. На момент дослідження їм було від 23 до 28 років.

Команда також провела сканування мозку 21 дорослого аналогічного віку, які народились та були всиновлені у Великобританії до того, як їм виповнилося 6 місяців.

Результати виявили, що у всиновлених румунів мозок менший в середньому на 8,6%, ніж у їхніх британських однолітків. Команда також встановила, що розмір зменшення був пов’язаний з тривалістю часу, проведеного в румунських закладах: кожен додатковий місяць був пов’язаний зі зменшенням загального обсягу мозку на 3 см3.

“Що більше вони страждали на брак емоційних зв’язків, то меншим був їхній мозок”, – сказав Сонуга-Барке.

Проведений аналіз показав, що менший розмір мозку пояснює зменшене IQ і, хоча б частково, вищі показники ГРДУ, виявлені серед румунських усиновлених. Серед наступних висновків команда виявила, що дві ділянки мозку показали подальше розходження в розмірах у порівнянні з усиновленими у Великобританії – хоча вони не відрізнялися за часом, проведеним у дитячих будинках.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: