Що робити для того, щоб малюк любив ходити у школу

Існує таке шкідливе явище, як психологічне перенесення. Це коли одна людина приписує іншій власні почуття або думки. Наприклад, якщо мамі не пощастило з вчителькою і вона через двадцять років здригається при слові «школа», то вона впевнена, що і її дитину не радує перспектива провести в її стінах одинадцять років.

А ось якщо тато був найсильнішим на паралелі і навчання згадується як низка перемог в кулачних боях, то йому буде важко зрозуміти, як його син може боятися заходити в клас. Тому перш ніж приймати доленосні рішення з приводу освіти дитини, звільнися від перенесення свого ставлення до школи на свого школяра. Скажи собі: «Мій досвід - це тільки мій досвід. У сина або дочки він буде інший». Інакше дитина ризикує перейняти мамине неприйняття школи. Адже вона буде несвідомо знаходити і підкріплювати в малюці найменшу негативну реакцію на вчителя, опрацьовуючи таким чином власну дитячу психотравму. А син, потрапивши в своєрідні лещата між батьковим очікуваннями його перемог і своїм страхом перед бійками, просто придбає хронічне захворювання, що дозволяє з поважних причин не доводити силу на перервах.

Хочете, щоб шкільні роки дитини були дійсно чудовими? Дізнайтеся, що нового пропонує система освіти в області прав, підтримки здорового способу життя, альтернативного освіти, форм навчання і навіть шкільної форми. І використовуйте це!
 
Учень для школи? Школа для учня! 
Класно-урочна система була створена 400 років тому і дозволила швидко навчити читати і писати поголовно безграмотне населення Європи. Що змінилося в системі?

Прогресивний для середньовіччя «навчальний конвеєр» продовжує працювати і зараз. Він дає змогу і далі швидко навчати велику кількість людей. Але якість знань залишає бажати кращого: ні про який індивідуальний підхід не може бути й мови. Більш того, чомусь не враховуються і вікові особливості учнів.
 
Причина проблем з навчанням
У школі вимагають все запам'ятовувати, але не вчать, як це робити. Очікують від учнів постійної уваги, але не пояснюють, як можна годинами залишатися зібраними. Заповніть цю прогалину самі!

А що дивного в тому, що між стовпчиками з прикладами повинно бути рівно чотири клітинки? Бажання красиво оформити роботи прокидається разом з потребою привабливо виглядати - в підлітковий період. Що ж робити якщо дитині ще немає і 10 років? Є можливість «оживити» монотонність прописів і полюбити світ цифр, незважаючи на правила оформлення зошитів! Це чарівний засіб - ейдетика!
  
Ейдетика: назад в майбутнє!
Ви помітили, що в кожному класі є кілька дітлахів, які легко і надовго засвоюють навіть нецікавий з точки зору дитини матеріал? Олена Перчікова, творець відомої в Києві студії «Грааль», пояснює це тим, що такі дітки наділені від природи високим рівнем ейдетичних здібностей. Такий дар рідко зустрічається в чистому вигляді. Однак абсолютно всі дітлахи наділені прихованими ейдетично якостями. Їх можна розвинути і навчити ними свідомо користуватися. Чому ж не розвивають?
 
Справа в тому, що раніше ейдетична пам'ять вважалася нижчим видом, властивим дикунам (пам'ятають кожне дерево, кущ і камінь на протязі десятків тисяч кілометрів), хворим на шизофренію (з абсолютною точністю малюють по пам'яті складну схему, не розуміючи сенсу) і маленьким дітям. Тому педагоги намагалися якомога швидше розвинути в учнях вищу, смислову пам'ять.

В чому різниця? Щоб запам'ятати слово «ейдетика» логічно, потрібно зрозуміти, що воно походить від слова «ейдос» - образ. А можна уявити, що вчитель пропонує дітям запам'ятати це слово і для цього кричить: «Гей, діти, запам'ятайте-ка! Гей, діти! ». Це вона і буде, ейдетика ...
 
Але з'ясувалося, що не тільки розумово нерозвинені люди, а й Генріх Гете, Джек Лондон, Костянтин Ціолковський і Лев Толстой теж мали таку феноменальну образну пам'ять. І вона їм анітрохи не завадила мати і вищу - логічну. Навіть навпаки. Ейдетична пам'ять - це як цеглинки, з яких смислова складає свої конструкції. Неміцна цегла - нетривке будова в цілому.
 
Тому головне завдання батьків або репетиторів - навчити молодшого школяра користуватися ейдетичним мисленням і максимально розвинути його. Тоді виписуючи гачечки, відраховуючи клітинки, малюк автоматично стане знаходити в цьому захоплюючі моменти: бачити за гачками хокейну команду, а за клітинами - палуби кораблів.
 
У деяких школах уже є такий предмет як ейдетика. Подекуди він викладається факультативно. Немає такої послуги? Водіть дитину в спеціальний центр. Там і пам'ять розвинуть, і увагу, і швидкочитання навчать.
 
При підготовці домашнього завдання з малюком, використовуй найпростіші напрацювання цієї чудової науки, щоб малюк зберігав бадьорість і інтерес. Для цього досить міняти кут зору, тобто час від часу (скажімо, кожні 15 хвилин) пересаджувати його на інше місце: до краю письмового столу, за обідній столик, біля підвіконня ...

А другий прийом - це бліц-опитування з різних областей знань. Перша буква алфавіту? Столиця Англії? Два плюс три? Як називаються дитинчата кішки? Нарощуйте швидкість! Підбадьорилися? І знову - за прописи!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як правильно лікувати кашель у дітей?

Хвороби | 08:30, 13.05.2026

Сиропи від кашлю та спеціальні таблетки не допоможуть швидше позбутися цих симптомів. Натомість потрібно дотримуватися певних базових правил.

Образа на батьків: як її позбутися?

Дитина | 19:30, 11.05.2026

Позбутися образи на батьків — це не означає виправдати їхні вчинки чи забути про біль. Це означає перестати давати минулому владу над вашим сперішнім. Образа — це камінь, який несете ви, а не вони.

Як нарешті сепаруватися від батьків?

Дитина | 08:30, 11.05.2026

Сепарація — це не просто переїзд в іншу квартиру, а психологічний процес, коли ви стаєте дорослою, самостійною особистістю, яка не залежить від схвалення чи критики батьків.

Основні помилки у вихованні дочок

Виховання | 06:30, 11.05.2026

Виховання доньки — це тонка сфера, де батьки часто впадають у крайнощі: або надмірно опікують («принцеса»), або вимагають ідеальності («зручна дівчинка»).

Вплив розлучення батьків на дітей

Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Токсичні стосунки з мамою: що робити?

Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026

Відносини з токсичною мамою — це одна з найскладніших психологічних тем, оскільки вона зачіпає базову потребу в любові та безпеці. Коли «гніздо стає порожнім», токсичні прояви часто посилюються: мама може маніпулювати почуттям провини («я для тебе вс

Коли поведінку дитини не можна ігнорувати?

Дитина | 19:30, 10.05.2026

Ігнорування як метод виховання підходить лише для дрібних маніпуляцій чи капризів. Проте існують ситуації, коли ваша бездіяльність може бути небезпечною.