Що робити для того, щоб малюк любив ходити у школу

Існує таке шкідливе явище, як психологічне перенесення. Це коли одна людина приписує іншій власні почуття або думки. Наприклад, якщо мамі не пощастило з вчителькою і вона через двадцять років здригається при слові «школа», то вона впевнена, що і її дитину не радує перспектива провести в її стінах одинадцять років.

А ось якщо тато був найсильнішим на паралелі і навчання згадується як низка перемог в кулачних боях, то йому буде важко зрозуміти, як його син може боятися заходити в клас. Тому перш ніж приймати доленосні рішення з приводу освіти дитини, звільнися від перенесення свого ставлення до школи на свого школяра. Скажи собі: «Мій досвід - це тільки мій досвід. У сина або дочки він буде інший». Інакше дитина ризикує перейняти мамине неприйняття школи. Адже вона буде несвідомо знаходити і підкріплювати в малюці найменшу негативну реакцію на вчителя, опрацьовуючи таким чином власну дитячу психотравму. А син, потрапивши в своєрідні лещата між батьковим очікуваннями його перемог і своїм страхом перед бійками, просто придбає хронічне захворювання, що дозволяє з поважних причин не доводити силу на перервах.

Хочете, щоб шкільні роки дитини були дійсно чудовими? Дізнайтеся, що нового пропонує система освіти в області прав, підтримки здорового способу життя, альтернативного освіти, форм навчання і навіть шкільної форми. І використовуйте це!
 
Учень для школи? Школа для учня! 
Класно-урочна система була створена 400 років тому і дозволила швидко навчити читати і писати поголовно безграмотне населення Європи. Що змінилося в системі?

Прогресивний для середньовіччя «навчальний конвеєр» продовжує працювати і зараз. Він дає змогу і далі швидко навчати велику кількість людей. Але якість знань залишає бажати кращого: ні про який індивідуальний підхід не може бути й мови. Більш того, чомусь не враховуються і вікові особливості учнів.
 
Причина проблем з навчанням
У школі вимагають все запам'ятовувати, але не вчать, як це робити. Очікують від учнів постійної уваги, але не пояснюють, як можна годинами залишатися зібраними. Заповніть цю прогалину самі!

А що дивного в тому, що між стовпчиками з прикладами повинно бути рівно чотири клітинки? Бажання красиво оформити роботи прокидається разом з потребою привабливо виглядати - в підлітковий період. Що ж робити якщо дитині ще немає і 10 років? Є можливість «оживити» монотонність прописів і полюбити світ цифр, незважаючи на правила оформлення зошитів! Це чарівний засіб - ейдетика!
  
Ейдетика: назад в майбутнє!
Ви помітили, що в кожному класі є кілька дітлахів, які легко і надовго засвоюють навіть нецікавий з точки зору дитини матеріал? Олена Перчікова, творець відомої в Києві студії «Грааль», пояснює це тим, що такі дітки наділені від природи високим рівнем ейдетичних здібностей. Такий дар рідко зустрічається в чистому вигляді. Однак абсолютно всі дітлахи наділені прихованими ейдетично якостями. Їх можна розвинути і навчити ними свідомо користуватися. Чому ж не розвивають?
 
Справа в тому, що раніше ейдетична пам'ять вважалася нижчим видом, властивим дикунам (пам'ятають кожне дерево, кущ і камінь на протязі десятків тисяч кілометрів), хворим на шизофренію (з абсолютною точністю малюють по пам'яті складну схему, не розуміючи сенсу) і маленьким дітям. Тому педагоги намагалися якомога швидше розвинути в учнях вищу, смислову пам'ять.

В чому різниця? Щоб запам'ятати слово «ейдетика» логічно, потрібно зрозуміти, що воно походить від слова «ейдос» - образ. А можна уявити, що вчитель пропонує дітям запам'ятати це слово і для цього кричить: «Гей, діти, запам'ятайте-ка! Гей, діти! ». Це вона і буде, ейдетика ...
 
Але з'ясувалося, що не тільки розумово нерозвинені люди, а й Генріх Гете, Джек Лондон, Костянтин Ціолковський і Лев Толстой теж мали таку феноменальну образну пам'ять. І вона їм анітрохи не завадила мати і вищу - логічну. Навіть навпаки. Ейдетична пам'ять - це як цеглинки, з яких смислова складає свої конструкції. Неміцна цегла - нетривке будова в цілому.
 
Тому головне завдання батьків або репетиторів - навчити молодшого школяра користуватися ейдетичним мисленням і максимально розвинути його. Тоді виписуючи гачечки, відраховуючи клітинки, малюк автоматично стане знаходити в цьому захоплюючі моменти: бачити за гачками хокейну команду, а за клітинами - палуби кораблів.
 
У деяких школах уже є такий предмет як ейдетика. Подекуди він викладається факультативно. Немає такої послуги? Водіть дитину в спеціальний центр. Там і пам'ять розвинуть, і увагу, і швидкочитання навчать.
 
При підготовці домашнього завдання з малюком, використовуй найпростіші напрацювання цієї чудової науки, щоб малюк зберігав бадьорість і інтерес. Для цього досить міняти кут зору, тобто час від часу (скажімо, кожні 15 хвилин) пересаджувати його на інше місце: до краю письмового столу, за обідній столик, біля підвіконня ...

А другий прийом - це бліц-опитування з різних областей знань. Перша буква алфавіту? Столиця Англії? Два плюс три? Як називаються дитинчата кішки? Нарощуйте швидкість! Підбадьорилися? І знову - за прописи!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Таємна мова дитячого малюнка: про що мовчать кольори та лінії?

Дитина | 01:20, 30.06.2026

Коли дитині важко висловити свої переживання словами, вона бере до рук олівці. Дитячий малюнок — це пряма трансляція з підсвідомості. Батькам важливо вміти читати ці графічні послання, щоб вчасно помітити психологічний дискомфорт.

Ефект «цифрового няньчення»: як екрани змінюють дитячу емпатію

Дитина | 00:30, 30.06.2026

Сучасні батьки часто використовують смартфон як швидкий спосіб заспокоїти дитину. Проте за спокійні хвилини дорослих діти платять високу ціну — втрату здатності розуміти чужі емоції. За останні роки нейробіологи все частіше говорять про дефіцит емпат

Синдром хронічної депривації глибокого сну через приховане нічне мікроапное у дітей

Дитина | 08:30, 29.06.2026

Багато батьків вважають, що якщо дитина спить 9–10 годин на добу, то зі сном усе гаразд. Проте тривалість сну не дорівнює його якості. Справжньою невидимою небезпекою для дитячого розвитку є приховані нічні мікроапное — короткочасні зупинки дихання (

Дитячий емоційний рефлюкс: коли шлунок плаче замість очей

Дитина | 07:30, 29.06.2026

Добре відомо, що хронічний стрес викликає виразку шлунка у дорослих. Однак у дітей психосоматичні розлади травної системи проявляються інакше — у вигляді гастроезофагеального рефлюксу (вкидання вмісту шлунка в стравохід) або функціонального болю в жи

Ортодонтичний соматичний синдром: як неправильний прикус руйнує поставу у дітей?

Дитина | 06:30, 29.06.2026

Більшість батьків вважають, що криві зуби чи неправильний прикус — це суто естетична проблема, яку можна вирішити в підлітковому віці за допомогою брекетів. Сучасна гнатологія (наука про взаємозв'язок щелеп з іншими органами) доводить: патологія прик

Текстова шия у дошкільнят: прихована загроза для дихання та мозку

Дитина | 01:20, 29.06.2026

Проблему «текстової шиї» зазвичай приписують підліткам та офісним працівникам. Однак сьогодні цей синдром масово діагностують у дітей віком 4–6 років. Коли дитина схиляється над екраном планшета, який лежить на її колінах або на столі, кут нахилу гол

Сенсорний захист у «гучному» світі: що таке слухова перевтома у дітей?

Дитина | 00:30, 29.06.2026

Ми живемо в епоху акустичного смогу. Побутова техніка, міський шум, телевізори на задньому плані та іграшки, що гучно пищать, створюють постійне звукове тло. У дорослих мозок навчився фільтрувати ці шуми за допомогою механізму селективного уваги. Про