Як привчити дитину спати в окремій кімнаті

Нерідко мами, намагаючись забезпечити своїм дитинчам повний спокій, буквально не спускають їх з рук. І малятка потім ніяк не можуть заснути без звичного заколисування. Для багатьох батьків не існує питання, чи можна дітям спати з батьками. Щоб полегшити собі життя, новоспечені тато і мама без всяких сумнівів укладають грудничка на ніч у своєму ліжку. Але найчастіше таке рішення, виправдане в перші місяці життя немовляти, створює згодом масу проблем. І найскладніша з них – як привчити дитину засинати у власному ліжечку.

В першу чергу слід правильно облаштувати дитячу. Наповніть її предметами, які добре знайомі дитині. Ніяких картин які розбурхують на стінах! Тільки світлі шпалери з простими малюнками, що не викликають страх у вразливих дітей. Вночі в кімнаті має бути включений нічник (з мінімальною яскравістю). В ліжечко необхідно покласти улюблену іграшку дитини.

І все ж далеко не завжди малюк згоден спати в своїй кімнаті, не дивлячись на вмовляння дорослих. А результат їх зусиль багато в чому залежить від того, до якого віку дитина спить з батьками і привчений він до власної ліжку. Більшість маленьких діточок, якщо вони звикли до своїх ліжечок, швидко звикають і з новим «місцем проживання». В іншому ж випадку з переселенням доведеться почекати.

Зазвичай свій перший рік дитина спить з батьками, що забезпечує дитині відчуття безпеки. А коли дітки досягають 1-1,5 року, багато тат і мам намагаються переселити їх в окрему кімнату. Адже в цьому віці грудне годування вже припинено; дитя спить всю ніч, практично не прокидаючись; та й режим життя малюка вже давно і чітко сформований.

Однак з однорічним або півторарічним нетяма не можна домовитися, якщо він постійно вередує і плаче: малюк ще не розуміє навіть самі дохідливі пояснення.

У таких ситуаціях педіатри рекомендують починати процес перекладу малюка в його особисту кімнатку, коли йому виповниться 2-2,5 роки. У цьому віці дитина вже здатна сприймати аргументи дорослих, їхні відповіді на його питання.

Підготовка до переселення
Задовго до «переїзду» в дитячу потрібно розмовляти з малюком на тему, чому діти повинні спати окремо. Вкажіть на те, що він росте і йому потрібно більше місця.

Порівняйте дитину з зайчиком з казки, який хотів жити у своїй власній хатинці. Також необхідно частіше підкреслювати те, який ваш карапуз вже дорослий і самостійний.

Можна навіть пообіцяти регулярну винагороду (припустимо, раз на 4 дні або на тиждень), якщо малюк буде спокійно проводити ночі сам.

Вдень грайте з дитиною тільки в його кімнаті, щоб він вважав дитячу своєю власністю, своїми володіннями. Тому радьтеся з ним, де краще розмістити іграшки. Захоплюйтеся тим, що тепер вільно можна розмістити всіх ведмедиків і собачок, паровозики і машинки: адже їх маленький господар живе в окремій кімнаті.

Залучайте дитину в активне облаштування кімнати, обговорюючи з ним форму дитячого столу, колір оббивки стільчиків або постільної білизни. Заодно оглянете разом всі місця, де можуть ховатися всякі чудовиська (якщо у дитини є такі страхи), щоб малюк переконався: монстрів ніде немає.

Подовжите вечірні ритуали, що передують нічному сну: тривалі гігієнічні процедури психологічно налаштовують малюка на те, що він зараз відправиться в своє ліжечко. І під вашу заспокійливу казку дитина швидко засне.

Будьте послідовні
Домовившись з малюком, що відтепер він буде спати тільки у власній кімнаті, ні в якому разі не відступайте від встановленого правила.

А як бути, якщо дитина приходить спати до батьків під тим приводом, що йому сняться страшні сни? Візьміть дитя на руки, приголубити, утіште його і віднесіть назад в дитячу. Покладіть в ліжечко, посидьте поруч, потримайте його за ручку і дочекайтеся, щоб малюк заснув.

Не забувайте: процес привчання крихти спати в окремій кімнаті може затягнутися на довгі місяці. Проявіть до своєї дитини сердечну участь і ніжність, щоб цей період пройшов максимально плавно і безболісно. Однак при цьому залишайтеся наполегливими і терплячими.

І тоді ви зумієте досягти мети, зберігши гармонію стосунків зі своїм улюбленим малюком!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому дитину болять ноги без причини?

Дитина | 06:30, 23.04.2026

Найчастіша причина болю в ногах у дітей (3–12 років), який виникає без видимих травм, — це «болі росту» (епіфізос). Це фізіологічний стан, коли кістки ростуть швидше, ніж м'язи та сухожилля. Біль зазвичай виникає ввечері або вночі, симетрично в литка

Врослий ніготь у дитини – що робити?

Дитина | 19:30, 21.04.2026

Оніхокриптоз або врослий ніготь у дитини – поширена проблема, яка потребує хірургічного лікування та обов’язкового налагодження гігієни нігтів з метою профілактики рецидиву. Несвоєчасна діагностика посилює патологію, і може призвести до тривалого лік

Як розпізнати цукровий діабет у дитини?

Хвороби | 08:30, 21.04.2026

Цукровий діабет у дитини проявляється так само, як і у дорослої людини. Він може дебютувати у будь-якому віці, навіть у немовлят, але найчастіше проявляється у підлітків. Переважно у дітей виявляють цукровий діабет 1 типу, тобто інсулінозалежний. У д

Часті головні болі у дитини: що робити?

Хвороби | 07:30, 21.04.2026

Часті головні болі у дитини – серйозна причина звернутися до невролога. Як правило, їх викликають спазми судин головного мозку, біль напруги та стреси. Однак можуть бути й інші причини, що вимагають відповідного лікування та спостереження лікаря.

Репеленти для дітей: як використовувати?

Дитина | 06:30, 21.04.2026

Зазвичай репеленти можна наносити на дитячу шкіру починаючи з 2 років. Застосування засобів проти комах у більш ранньому віці потрібно обговорити зі своїм лікарем-педіатром. Шкіра дитини за своїми властивостями та будовою відрізняється від шкіри доро

Закладеність носа у дітей вранці: що це може бути та як лікувати?

Хвороби | 01:30, 21.04.2026

ЛОР-лікарка для дітей та дорослих Катерина Руда розповідає про вазомоторний риніт – набряк слизової оболонки носа, який може виникати через обмінні порушення, гормональні зміни тощо.

Дитина часто бігає в туалет: у чому причина?

Дитина | 00:30, 21.04.2026

Часте сечовипускання у дитини (полакіурія) може бути викликане стресом, змінами в житті (садок/школа) або функціональними змінами, коли дитина пісяє часто, але малими порціями, при цьому почувається добре. Якщо при цьому є біль, підвищена температура