Як привчити дитину спати в окремій кімнаті

Нерідко мами, намагаючись забезпечити своїм дитинчам повний спокій, буквально не спускають їх з рук. І малятка потім ніяк не можуть заснути без звичного заколисування. Для багатьох батьків не існує питання, чи можна дітям спати з батьками. Щоб полегшити собі життя, новоспечені тато і мама без всяких сумнівів укладають грудничка на ніч у своєму ліжку. Але найчастіше таке рішення, виправдане в перші місяці життя немовляти, створює згодом масу проблем. І найскладніша з них – як привчити дитину засинати у власному ліжечку.

В першу чергу слід правильно облаштувати дитячу. Наповніть її предметами, які добре знайомі дитині. Ніяких картин які розбурхують на стінах! Тільки світлі шпалери з простими малюнками, що не викликають страх у вразливих дітей. Вночі в кімнаті має бути включений нічник (з мінімальною яскравістю). В ліжечко необхідно покласти улюблену іграшку дитини.

І все ж далеко не завжди малюк згоден спати в своїй кімнаті, не дивлячись на вмовляння дорослих. А результат їх зусиль багато в чому залежить від того, до якого віку дитина спить з батьками і привчений він до власної ліжку. Більшість маленьких діточок, якщо вони звикли до своїх ліжечок, швидко звикають і з новим «місцем проживання». В іншому ж випадку з переселенням доведеться почекати.

Зазвичай свій перший рік дитина спить з батьками, що забезпечує дитині відчуття безпеки. А коли дітки досягають 1-1,5 року, багато тат і мам намагаються переселити їх в окрему кімнату. Адже в цьому віці грудне годування вже припинено; дитя спить всю ніч, практично не прокидаючись; та й режим життя малюка вже давно і чітко сформований.

Однак з однорічним або півторарічним нетяма не можна домовитися, якщо він постійно вередує і плаче: малюк ще не розуміє навіть самі дохідливі пояснення.

У таких ситуаціях педіатри рекомендують починати процес перекладу малюка в його особисту кімнатку, коли йому виповниться 2-2,5 роки. У цьому віці дитина вже здатна сприймати аргументи дорослих, їхні відповіді на його питання.

Підготовка до переселення
Задовго до «переїзду» в дитячу потрібно розмовляти з малюком на тему, чому діти повинні спати окремо. Вкажіть на те, що він росте і йому потрібно більше місця.

Порівняйте дитину з зайчиком з казки, який хотів жити у своїй власній хатинці. Також необхідно частіше підкреслювати те, який ваш карапуз вже дорослий і самостійний.

Можна навіть пообіцяти регулярну винагороду (припустимо, раз на 4 дні або на тиждень), якщо малюк буде спокійно проводити ночі сам.

Вдень грайте з дитиною тільки в його кімнаті, щоб він вважав дитячу своєю власністю, своїми володіннями. Тому радьтеся з ним, де краще розмістити іграшки. Захоплюйтеся тим, що тепер вільно можна розмістити всіх ведмедиків і собачок, паровозики і машинки: адже їх маленький господар живе в окремій кімнаті.

Залучайте дитину в активне облаштування кімнати, обговорюючи з ним форму дитячого столу, колір оббивки стільчиків або постільної білизни. Заодно оглянете разом всі місця, де можуть ховатися всякі чудовиська (якщо у дитини є такі страхи), щоб малюк переконався: монстрів ніде немає.

Подовжите вечірні ритуали, що передують нічному сну: тривалі гігієнічні процедури психологічно налаштовують малюка на те, що він зараз відправиться в своє ліжечко. І під вашу заспокійливу казку дитина швидко засне.

Будьте послідовні
Домовившись з малюком, що відтепер він буде спати тільки у власній кімнаті, ні в якому разі не відступайте від встановленого правила.

А як бути, якщо дитина приходить спати до батьків під тим приводом, що йому сняться страшні сни? Візьміть дитя на руки, приголубити, утіште його і віднесіть назад в дитячу. Покладіть в ліжечко, посидьте поруч, потримайте його за ручку і дочекайтеся, щоб малюк заснув.

Не забувайте: процес привчання крихти спати в окремій кімнаті може затягнутися на довгі місяці. Проявіть до своєї дитини сердечну участь і ніжність, щоб цей період пройшов максимально плавно і безболісно. Однак при цьому залишайтеся наполегливими і терплячими.

І тоді ви зумієте досягти мети, зберігши гармонію стосунків зі своїм улюбленим малюком!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Вчені назвали два фрукта, які допомагають захистити дітей від раку

Дитина | 08:47, 28.07.2026

Дослідження, на яке посилається благодійна організація Великобританії Children with Cancer, показало, що споживання апельсинів і бананів в перші два роки життя продемонструвало сильний захисний ефект проти ризику лейкемії у дітей. Більш того, був про

Дієтологи розповіли, чому не можна змушувати дітей доїдати все з тарілки

Дитина | 12:03, 25.07.2026

Не можна змушувати дітей доїдати до кінця. Про це заявляють дієтологи.За їх словами, це може змусити дітей не звертати увагу на голод і відмовлятися від корисних продуктів.За словами директора з досліджень в Центрі наук про смак і харчуванні Софі Нік

Малюк перегрівся: основні симптоми теплового удару та чому це небезпечно

Дитина | 22:28, 22.07.2026

Літня спека особливо небезпечна для найменших. У дітей і немовлят тепловий удар настає значно швидше, ніж у дорослих, бо їхня система терморегуляції ще недосконала, а тіло нагрівається стрімкіше. Стан загрожує життю, тому батькам критично важливо вча

Виявлено ще одну небезпеку підліткового куріння

Дитина | 22:14, 20.07.2026

Дослідники виявили зв’язок між споживанням алкоголю та курінням у підлітковому віці та подальшими розладами настрою. Ця робота проводилася вченими з Університету Гельсінкі.

Фінські вчені зробили несподіване відкриття про позитивний вплив собак на здоров'я немовля

Дитина | 13:46, 15.07.2026

Виявилось, це пов'язано зі специфічниими мікробами, які домашній улюбленець приносить додому.

Яку іграшку вибрати дитині на 1 рік: орієнтири для правильного розвитку

Дитина | 22:39, 12.07.2026

Перший день народження дитини — це важливий психологічний та фізіологічний рубіж. У віці одного року малюк активно переходить від повзання до ходіння, починає усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки та активно досліджує предмети на дотик, смак і зв

Вчені: фізичні покарання небезпечні для дітей

Дитина | 08:27, 11.07.2026

Огляд досліджень, представлений в журналі The Lancet, показав, що фізичне покарання дітей неефективне для запобігання проблем з поведінкою. Замість цього воно провокує зростання проблем і інших несприятливих наслідків.