Як навчити дитину грати самостійно?

Adoption

Date: 14:50, 03.01.2025 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

187 Переглядів

Часто батьки скаржаться на те, що змушені весь свій вільний час постійно приділяти дитину, яка не відходить від них далі, ніж на метр. Вони готові купити їй будь-яку іграшку, щоб мати можливість спокійно випити чай чи сходити у душ. Діти задоволені, тільки коли поруч із ними знаходиться тато чи мама, і зовсім не розуміють, що можна робити із наданою їм свободою. Але таке становище також свідчить про психічну зрілість, що тільки розвивається, і завдання батьків — привчити дитину до самостійності.

8090_6.jpg (36.12 Kb)

Для одних дітей самостійна гра – це вроджена якість, а для інших це навичка, яку необхідно дитину навчити. Для цього знадобиться терпіння та допомога батьків. Самостійність – це дуже важлива якість, яка обов’язково знадобиться в школі. Необхідно навчити дітей, щоб вони самі змогли обирати те, що цікаво саме їм, читали, малювали чи створювали щось без допомоги та підтримки старших. Це дуже важливий етап у житті, який надалі допоможе підтримувати самооцінку, розвивати творчі навички та отримувати задоволення від виконаної роботи та життя загалом.

Що ж робити?

Приділіть малюку увагу
Побудьте з ним поряд. Почитайте, пограйте, приділіть стільки уваги, щоб він нею наситився. Коли дитина вдосталь награється з батьками, тоді їй легше залишитись одній, хоча б для початку на кілька хвилин.

Почніть грати разом
Підготуйте все для гри, почніть її спільно, потім запропонуйте дитині підказати, що відбуватиметься далі. Виявіть зацікавленість, уважно послухайте, посидіть поряд, поки дитина грає, а потім ненадовго займіться своєю справою в межах видимості. Потім підійдіть, докладно розпитайте дитину про те, що трапилося за вашої відсутності, порадійте, похваліть. Пограйте разом і, дочекавшись слушного моменту, знову відійдіть.

Діти копіюють поведінку батьків
Присядьте з книгою і запропонуйте дитині теж посидіти недалеко від вас, з книжкою з картинками чи розмальовками. Нехай вона бачить вас, розуміє, що вам цікаво сидіти та читати. Можна запропонувати їй гру на кухні. Дайте малюку квасолю, чашки, що не б’ються, контейнери з яскравим забарвленням – нехай теж готує обід для своїх іграшок, поки ви готуєте свій. Він буде з вами, але гратиме самотужки. І обов’язково похваліть його за це, скажіть, що він став дуже великим.

Не допускайте “тривожний контроль”
Багато батьків виходять із кімнати непомітно для дитини, а вона, виявивши, що залишилася на самоті, плаче і біжить шукати батьків, а надалі постійно стежить, щоб ви не зникли. Краще попереджайте щоразу, що виходите з кімнати ненадовго. І не обманюйте. Якщо дитина вам довірятиме, то не включатиме «тривожний контроль» і не турбуватиметься, що ви не повернетеся. Через якийсь час вона зможе залишатися один більш тривалий час і стане більш незалежною.

Самостійність та самотність – це різні речі
Навички самостійності можуть виявитися лише після повноцінного спілкування з іншими людьми. Ігри з дітьми, спільні заняття з дорослими, займають уяву дитини і навчають її, чим можна зайнятися без їхньої присутності. Вона використовує діалоги, щоб розмовляти з іграшками, виявляти терпіння, отримувати задоволення від своїх фантазій та часу із собою. Вона буде використовувати моменти, коли ви займаєтеся своїми справами, щоб грати різні ролі, коли спілкувалася з іншими дорослими та дітьми.

Не переривайте її
Якщо дитина чимось займається, не переривайте її, щоб запропонувати іншу, цікавішу, на вашу думку гру чи заняття. Часто моменти, коли, як вам здається, дитина просто сидить і нічим не займається, вона щось вигадує або займається розвитком якоїсь навички, важливої для неї, хоч і незрозумілої для вас. Тому краще просто спостерігати, щоб у неї все було добре, а коли вона захоче – сама до вас звернеться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: