Як навчити дитину протистояти глузуванням у школі?

Психологиня Наталія Сідорьонок каже, що якщо дитина реагує на глузування надто болісно і важко переживає, то це ще більше розбурхує дітей, і вони починають навмисно доводити малечу до сліз та істерик.

За її словами, дитину потрібно навчити правильно реагувати на образи та глузування.

Так, для початку потрібно зрозуміти, наскільки серйозна ситуація. Якщо насмішки супроводжуються погрозами, стусанами, підніжками та ще й виходять від старших дітей, то це вже справжній булінг і потрібно негайно повідомити про це директора школи.

А якщо це просто глузування, які не несуть реальної загрози дитині, а лише засмучують і злять її, то можна використовувати дієві методики поведінки, які допоможуть дитині постояти за себе.

Перше, що треба порадити дитині, – не показувати, як їй прикро і як вона страждає від глузування. Зрозуміло, що це нелегко, але цьому важливо навчитися.

Наприклад, почувши чергове глузування, дитина може робити глибоке зітхання, яке допоможе опанувати свої емоції або порахувати до десяти. Такі тренування потрібно практикувати вдома, коли дитина спокійна.

Школяр повинен запам'ятати, що якщо він не буде подавати знаку, що глузування її зачіпають, то кривдникам буде нецікаво його дражнити надалі, і з часом вони відчепляться.

Також дуже важливо, щоб дитина не мала пригнічений і наляканий вигляд. Скажіть, що не можна опускати голову і ховатися від кривдників, бо саме таких дітей найбільше кривдять. Навпаки – треба підняти голову, випрямити плечі і набути незалежного вигляду, який каже: "я тебе не боюся".

Так, вдома можна відпрацювати погляд і вираз обличчя, яке має приборкати насмішників. Допоможіть дитині уявити себе таким же супергероєм, якого не зачіпають глузування та образи. Поясніть, що сильна людина вміє володіти своїми емоціями та нікого не боїться.

Для початку можна просто ігнорувати задираку. Нехай дитина вдає, що вона просто не чує і не бачить його. Якщо це не допомагає, то у відповідь на насмішку можна просто знизати плечима, мовляв, не розумію, про що йдеться, і одразу піти.

Або можна додати: "Діставай когось іншого" або "Мені це не цікаво". Потрібно вміти різко відповісти на хамство чи глузування. Це не завжди допомагає, проте оточення зрозуміє, що цю дитину не так просто образити.

"Якщо ж дитина чує, як її обговорюють за спиною, їй потрібно озирнутися і впевнено запитати: "Ти щось хотів мені сказати?". А якщо образливі слова висловлені голосно і за всіх, то можна уточнити: "Що ти сказав?". Зазвичай задирака не наважується ще раз повторити", – каже психологиня.

А якщо дражнять через окуляри, наприклад, то можна сказати: "Так, я ношу окуляри і що в цьому такого?". Тобто батьки разом із дитиною мають продумати загальну стратегію спілкування з кривдником та планомірно боротися з цим.

Один з ефективних способів протистояти нахабі – це сміх. Він обеззброює і збиває з пантелику. Адже зазвичай кривдник очікує від дитини сліз, а вона – сміється. Якщо все сприймати з гумором і перетворювати на жарт, це завжди добре працює.

Тож, дитині варто спробувати на образливі слова реагувати хоча б легкою усмішкою і потисканням плечей. Мовляв, що ти таке кажеш? Або, дивлячись у вічі кривднику, усміхнутися і запитати: "Ну що ще цікавого ти розкажеш?"

Що можуть зробити батьки?
Батькам потрібно не лише допомогти дитині впоратися з кривдником, а й підвищити її самооцінку. Хвалити її, більше говорити про успіхи та досягнення. Допомогти познайомитися з хорошими доброзичливими дітьми, щоб дитина не була самотньою.

А ще допомогти впоратися із тими недоліками, через які дитині доводиться вислуховувати неприємні слова:

- Якщо у дитини є зайві кілограми, то почніть всією сім'єю правильно харчуватися.
- Якщо дитина страждає від того, що на обличчі з'явилися акне або висипання, сходіть до дерматолога, купіть необхідну косметику і допоможіть впоратися з проблемою.
- Якщо дитина слабша за всіх хлопчиків у класі, запишіть її до спортивної секції, разом бігайте і качайте прес. Це зближує дітей та батьків, надає дітям сили та віри в себе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому дитяче "я не хочу" — частина нормального розвитку?

Розвиток дитини | 06:30, 15.01.2026

Діти вчаться керувати собою, своїми емоціями та поведінкою не одразу. Вміння почути прохання, внутрішньо з ним змиритися та лише потім діяти потребує часу, зрілості нервової системи та досвіду. У ранньому віці дитина може одночасно:- не хотіти щось р

Перший підробіток підлітка: що треба знати батькам?

Дитина | 01:20, 15.01.2026

Для батьків це водночас привід для гордості та внутрішньої тривоги — як допомогти, але не втручатись, як підтримати, але не контролювати кожен крок.

Якщо дитина постійно ниє

Дитина | 07:30, 14.01.2026

Вередлива дитина, що проявляє істерики з різних приводів ‒ проблема для батьків. Особливо неприємна така ситуація де-небудь на вулиці, в магазині, коли навколо знаходиться багато сторонніх людей, перед якими, по суті, цілеспрямовано і влаштовую

Що робити батькам, якщо дитина їх не слухає?

Дитина | 00:30, 14.01.2026

Часто батькам здається, що дитина їх не чує. Буває, що навіть після п’яти повторень дитина може ігнорувати вимоги батьків, а починає слухати лише тоді, коли до неї підвищують голос чи навіть кричать. Що робити, аби не зриватися на дітей?

Підлітковий гнів: як бути батькам і підтримати дитину?

Школярі | 08:30, 06.01.2026

У підлітків, які переживають період статевого дозрівання, природно загострюються емоції. Тому така поведінка не обов’язково пов’язана з тим, що батьки зробили або не зробили. Незалежно від того, наскільки хорошими є мама і тато, все одно можуть бути

Дитина не вміє програвати: як навчити приймати поразку?

Дитина | 07:30, 06.01.2026

Ви пам’ятаєте першу касету, куплену на власні гроші? А заповітне перше місце на олімпіаді? Ну а той вирішальний гол у ворота суперника — пам’ятаєте? Перемоги в кожного свої. А коли мова заходить про поразки — від поганої оцінки до звільнення з роботи

«Дитина зводить з розуму»: як батькам і підліткам пережити вік бунтарства?

Виховання | 06:30, 06.01.2026

«Ці шпалери потворні. Ти що, не могла щось нормальне купити?» або «Нафіга ти перераховуєш гроші в незрозумілий котячий притулок?» Якщо ви чуєте таке від своєї дитини все частіше — не засмучуйтесь. Адже протест у підлітковому віці — це не погано!