7 фраз, які шкідливо говорити дітям

Якщо у вас є діти, ви напевно іноді використовуєте ці фрази. Однак наукові дослідження доводять, що їх не варто говорити дітям: вони діють не так, як ми очікуємо.

1. “Не реви”
Діти часто плачуть, тому велика спокуса сказати дитині «Не ревіти». Однак таким чином ми знецінюємо дитячі почуття, даємо зрозуміти, що не варто відкрито ділитися емоціями з батьками.

Краще навчіть дитя розпізнавати і називати свої емоції. Скажіть: «Я знаю, тобі зараз дуже сумно». Коли ви допомагаєте дітям описати свої емоції, ви показуєте, що визнаєте їх. Крім того, ви вчите дітей описувати емоції, а не показувати. Згодом вони навчаться позначати свої переживання словами, не вдаючись до сліз.

2. “Припини”
Припини бігати. Припини кричати. Припини розкидати речі. Дослідження показують, що подібні директивні вказівки роблять тільки гірше. Дитячий мозок запрограмований виконувати те, що говорять. Коли ви говорите «припини бігати», дитина чує «бігати». Краще скажіть «ходи спокійним кроком». Так ви точно дасте дитині зрозуміти, що їй потрібно робити. До того ж це представить ваші вказівки в більш позитивному світлі.

3. “Проси вибачення”
Маленьких дітей вчать просити вибачення задовго до того, як вони навчаться по-справжньому шкодувати про свої дії. Дорослим здається, що таким чином вони прищеплюють дітям хороше виховання. Однак дослідження показують, що прохання вибачитися не розвиває у дітей справжньої емпатії.

Найефективніше вчити дітей допомагати людині, яку вони образили. Якщо ваша дочка зламала піщану вежу, яку побудувала інша дитина, нехай вона допоможе побудувати її заново. Таким чином діти дізнаються, що їхні вчинки мають наслідки. Вони засвоюють, що для виправлення помилок потрібно вжити заходів, а не просто сказати формальне «вибач». Це знижує ймовірність повторення таких вчинків в майбутньому і розвиває справжню емпатію у дітей.

4. “У нас ніхто не б’ється”
«У нас ніхто не кидає речі». «У нас ніхто не кусається». Мета подібних фраз – показати дитині, що вона частина групи, в якій діють певні правила. На жаль, це не допомагає дітям, які постійно кусаються, б’ються або виявляють інший вид негативної поведінки. Подібні висловлювання тільки змушують їх відчувати себе аутсайдерами. Краще скажіть, що «битися – погано» і поясніть, що відчуває скривджена дитина. Потім змусьте агресора вжити заходів, щоб виправити те, що він накоїв.

5. “Ось бачиш!”
Це варіант класичного висловлювання: «Я ж казала!» Ви говорите доньці, щоб вона припинила стрибати на дивані. Вона не слухається, падає і забивається. Ви реагуєте на це словами: «Ось бачиш! Я ж казала тобі не стрибати на дивані! »Така реакція соромить дитину і не дає їй можливості проаналізувати проблему і знайти шляхи вирішення. Краще почекайте, поки дочка заспокоїться, а потім обговоріть подію, що відбулася. Запитайте, як вона буде поводити себе наступного разу.

6. “Не ний”
Дитяче ниття – це випробування. Воно дуже сильно дратує. Нам хочеться, щоб воно припинилося, і як можна швидше. Але фраза не допомагає зупинити ниття. Краще спробуйте сказати: «Говори нормальним голосом», або запитати: «Як ми можемо вирішити цю проблему?». Так ви формуєте у дитини навички вирішення проблем і допомагаєте їй віднайти деякий контроль над ситуацією.

Також можна використовувати стратегію «Ти запитав, я відповіла». Наприклад, син попросив купити йому іграшку, а ви сказали «ні». Якщо він продовжує нити, ви відповідаєте: «Ти запитав, я відповіла». Використовуйте цю фразу доречно і послідовно. Коли дитина зрозуміє і запам’ятає її, вона стане менше нити, вередувати і торгуватися.

7. “Скільки разів тобі повторювати?”
Якщо дитина не відреагувала з першого разу, можливі два варіанти. Або вона не почула і не зрозуміла вас, або вона ухиляється від виконання вашої вказівки. Як вчинити в даному випадку, залежить від конкретної ситуації. Але дана фраза точно не допомагає. Вона передає дітям неправильне повідомлення – ніби ви готові повторювати свої вказівки більше одного разу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

3 знаки зодіаку, які розкриваються у батьківстві

Сімейні справи | 06:30, 13.02.2026

Дехто мріє про дітей ще з юності, інші знаходять у цьому сенс життя вже пізніше. Але є знаки зодіаку, яким материнство або батьківство дається настільки природно, ніби вони народжені для цієї ролі. Вони інтуїтивно відчувають потреби дитини, вміють вс

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато