Виховання за методом покарань і заохочень неефективне - психологи

Сучасні книги про виховання дітей суттєво відрізняються від тих, які читали наші батьки. У сучасних публікаціях дедалі частіше висловлюються ідеї щодо відмови від звичної системи покарань і заохочень та пошуку альтернативного способу виховання. Наприклад, у таких популярних у наш час книгах із виховання дітей, як «Дисципліна без драм» Деніела Сігела й Тіни Брайсон, а також «Вибухова дитина» Росса Гріна йдеться про те, що батькам час змінити принципи виховання дітей, щоб виростити їх здоровими й самостійними. Але що ми можемо використовувати замість традиційних принципів виховання?

По-перше, з’ясуймо, які саме принципи виховання сучасні автори вважають неправильними. Насамперед, вони наголошують на необхідності відмовитися від авторитарного стилю виховання. Авторитарні батьки схильні у всьому контролювати дитину, бути до неї вимогливими, не виявляючи емоційної теплоти.

Авторитарні батьки можуть використовувати покарання й заохочення як спосіб контролювати поведінку дитини. Багатьом учителям і батькам старшого покоління такий підхід здається ефективним. Однак, із точки зору розвитку дитини, цей метод не тільки неефективний, але здебільшого контрпродуктивний.

Сучасні дитячі психологи критикують стратегії виховання, засновані на заохоченні й покаранні. По суті, це дві сторони однієї медалі, призначені лишень для контролю над дітьми та задоволення потреб батьків. Зокрема, виховання за допомогою покарань і заохочень позбавляє дітей можливості ризикувати, розвивати творчі здібності та вчитися саморегуляції.

Отже, якщо метод покарань і заохочень контрпродуктивний, яку альтернативу можна запропонувати батькам? Експерти з розвитку дитини вважають співпрацю батьків і дитини найкращим способом вирішення проблем, пов'язаних із дитячою поведінкою. Коли дитина погано поводиться, батьки мають не карати її, а поспілкуватися з нею, щоб краще зрозуміти причини такої поведінки й потреби, які за нею стоять, а потім знайти спільно з дитиною кращий спосіб задовольнити її потребу.

Розгляньмо приклад. Семирічний Мишко взяв гроші з батьківського гаманця й купив на них солодощів. Коли батько Михайла дізнався про те, що трапилося, він насамперед зауважив, що відчуває гнів і розчарування. Тому він витримав невелику паузу, аби заспокоїтися, перш ніж почати говорити з Мишком. Розмовляючи із сином, він сказав, що знає про його небайдужість до солодощів і запитав, чи є якийсь інший спосіб задовольнити цю потребу, не вдаючись до крадіжок. Михайлик вибачився за свій вчинок і сказав, що проситиме батьків купувати йому солодощі, коли йому їх дуже кортітиме, і тоді в нього не виникне бажання красти гроші. Батько обійняв Мишка, і вони поговорили про чесність і довіру та дійшли спільного висновку, що краще говорити про свої потреби й бажання, ніж задовольняти їх нечесним способом.

На основі цього прикладу може здатися, що знайти спільну мову з дитиною досить просто. Але це не так. Перехід від традиційного стилю виховання до спільних обговорень дитячої поведінки потребує часу, терпіння й енергії. Для деяких батьків цей процес може минути легко, а для інших становитиме певні труднощі. І, зрозуміло, немає єдиного рецепту для батьків, як швидше й легше здолати цей шлях. Утім, співпраця батьків із дитиною набагато краще допомагає досягти довгострокових цілей її розвитку. У результаті співпраці дитина розуміє, що позитивна поведінка потрібна не для того, щоб уникнути покарання або отримати заохочення, а просто через необхідність робити правильний вибір.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як допомогти доньці відчути свою красу?

Дитина | 06:30, 14.02.2026

Кожна дівчинка має знати, що вона прекрасна. Однак у суспільстві, де стандарти зовнішності диктують свої умови, дитині важко зберігати впевненість у собі. Саме батьки можуть допомогти їй усвідомити свою унікальність і красу.

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

Слова, які допомагають дитині рости впевненою і щасливою

Дитина | 20:48, 13.02.2026

Те, що ми говоримо своїм дітям щодня, впливає на їхній розвиток, самооцінку та емоційний стан. Декілька простих фраз можуть зміцнити зв’язок із дитиною та зробити її впевненішою.

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли дитина каже «мені нудно»: що вона має на увазі насправді?

Дитина | 20:30, 12.02.2026

Фраза «Мені нудно» часто звучить у дитячому віці. Та це не завжди про відсутність занять — частіше це сигнал, який варто розшифрувати.