Чому не треба говорити дитині «перестань плакати»

Adoption

Date: 19:00, 04.02.2022 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

746 Переглядів

Якщо у вас є дитина, ви регулярно чуєте, як вона плаче – це щось таке, чого не вдається уникнути навіть кавалерам ордена «За ідеальні сімейні фотографії в інстаграмі». І ви, напевно, час від часу вимовляєте цю фразу: «Перестань плакати!» Вона зазвичай є реакцією на гучність плачу або на його причину, яка здається дорослим дурницями, що не варті уваги. Але наказом перестати плакати ви не тільки не припините істерику, але ще й відштовхнете від себе дитину, яка потребує підтримки.

5355_o-crying-child-facebook.jpg (18.54 Kb)

Чим погана фраза «перестань плакати»?

Ніхто вас не засуджує – ми іноді говоримо ці слова. Важко весь час бути відкритим до діалогу, справлятися з емоціями і терпіти рев, що зашкалює. Але штука в тому, що кажучи «перестань плакати», ми відкидаємо почуття дитини і таким чином ускладнюємо роботу. У тому сенсі, що батьківство, вирощене на різких словах і грубості, у довгостроковій перспективі відгукнеться на нас тим, що діти виростуть емоційними невмійками (типу таких, яких багато серед наших друзів і нас самих, вирощених у радянській системі заборон і наказів).

Вимовляючи фразу «перестань плакати», ми говоримо дитині, що сльози – це неприйнятна реакція на подію, що її засмутила. Тоді як насправді ця реакція і є найбільш природною.

Чому ж він плаче замість пояснити, що з ним відбувається?

Коли діти не вміють говорити, вони дійсно плачуть для того, щоб привернути увагу до своїх потреб. У міру зростання дитина починає плакати рідше, тому що деякі речі вона до батьків вже може донести - вона може сказати, що їй хочеться пити, що в неї засвербіла спина, що їй незручно в цій шапці. Але емоції поки що описати не в змозі, тому великі (у масштабах її всесвіту) події викликають сильний відгук.

Конструкція людини передбачає, що з віком вона зовсім перестане плакати. Так що тримайте це в умі: чим старша дитина, тим вищий її емоційний інтелект, ширший словниковий запас і різноманітні інструменти, за допомогою яких він може подолати ті чи інші емоції.

А зараз, коли вона плаче, необхідно якнайчастіше підставляти плече та жилет для сліз. І саме так ви навчите дитину регулювати емоції та розуміти їх.

Але якщо ми не навчимо дітей зупинятися, вони ж весь час будуть нити або кричати!

Слухайте, крик це не жахливо. Смуток та розчарування за своєю суттю не є якимись неправильними емоціями. Так що якщо ми весь час заборонятимемо дитині їх відчувати і/або плакати, ми надамо їй ведмежу послугу.

Але згодом ми можемо навчити дитину справлятися з емоціями, а не витісняти їх. Ми можемо пояснити, що голосно кричати, тупотіти ногами і кидатися речами, відчуваючи напад гніву, зовсім не обов'язково. Але ми не повинні вчити їх, що плакати заборонено.

Так само, як малюк вчиться ходити або говорити, він вчиться і контролювати себе. Просто уявіть, скільки всього переживає одна маленька людина, прориваючись крізь нетрі цього життя. Взагалі, все це дуже непросто.

Окей, що тоді казати замість «перестань плакати»?

Почнемо з того, що закріпимо матеріал – діти потребують того, щоб їх слухали, чули та приймали. Їм потрібна наша безперечна підтримка. Саме вона вчить їх бути сильними та вміти долати фрустарцію максимально спокійними способами.

Але підтримка – це, зрозуміло, не лише нескінченне батьківське терпіння, яке диктує нам нескінченно слухати плач, а й конструктивні слова. Ось що можна сказати дитині, яка заплакала:

- Все нормально. Можеш поплакати, якщо хочеш.

- Розкажеш мені, що тебе так засмутило?

- Можеш бути один, якщо не хочеш зараз зі мною говорити. Але якщо що – я поряд.

- Ти маєш рацію, це неприємно/нечесно/сумно.

- Тобі сумно/ти засмучений/ти розчарований/ти образився.

- Так, тобі зараз тяжко.

- Розумію тебе.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: