Психологи пояснюють, чому на сучасних дітей "не діють" покарання

Система стримувань та покарань – одна з найскладніших задач, з якими доводиться стикатись батькам. Як працює система виховання, заснована на винагородах та підкріпленнях, пояснила освітня психологиня, членкиня Американської психологічної асоціації, фахівчиня з психічного здоров'я Ані Леоніла Іоселіані.

Глобально заборони потрібні для безпеки дітей, каже психологиня.

"Якщо дитина хоче грати з ножем, ми їй це забороняємо. Але пояснюємо, чому ми забороняємо це: це небезпечно, ти можеш поранитися і тобі буде боляче", – пояснила вона.

Все дозволяти дітям також не потрібно. Заборони – це нормально, якщо ми їх використовуємо як один з елементів виховання, щоб виховати в дитині почуття безпеки. Щоб дитина знала, що якісь речі, які робити не потрібно, бо вони можуть завдати шкоди.

За словами Іоселіані, і винагорода, і покарання може бути двох видів: позитивним та негативним. Це не означає хороше чи погане.

У психології під позитивним маємо на увазі, що ми щось хороше додаємо, а за негативним – що ми щось хороше забираємо. Наприклад: я добре склала іспит в університеті. Моя мама, щоб позитивно підкріпити мене, мене або обійме, або похвалить, або дасть цукерку. Вона додасть якийсь приємний стимул, який я розціню, як винагороду. Негативне підкріплення – коли після поганої поведінки дитини батьки забирають щось приємне, щоб погана поведінка не повторювалася. Коли поведінка покращиться – дитина отримає приємне назад.

Найяскравіший приклад – ситуація з американських фільмів, коли тінейджери влаштовують вечірку вдома, а потім батьки виявляють хаос у будинку та лишають дитину без телефону.

Такий принцип працює значно краще, ніж ставити у кут чи карати будь-яким іншим способом. Покарання взагалі не працюють.

Бити дитину аморально. Та, на жаль, досі є батьки, які це роблять.

"Покарання не працює. Дитина буде настільки сфокусована на тому, щоб уникнути побиття, що буде певна: треба зробити так, щоб мама не побачила, що я роблю. Сама поведінка при цьому не зміниться. Дитина уникатиме покарання і ніколи не зрозуміє, що саме ця поведінка – погана. Коли ми караємо дітей, ми вчимо їх виключно одному: боятися нас", – наголосила Іосліані.

Психологиня рекомендує батькам фокусуватись на підкріпленні. Вона пояснила, що це не означає, що завжди потрібно давати дитині цукерки, купувати нову PlayStation та ін. Підкріплення – це означає приємні слова, обійми, прогулянку з мамою, похід у кіно, перегляд улюбленого серіалу разом. Підкріплення – не завжди матеріальне. "Дитині важливо, коли ми її хвалимо та обіймаємо. Це відмінне позитивне підкріплення", – зазначила фахівчиня.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як емоційний стан батька стає дзеркалом для дитини?

Тато | 22:30, 01.02.2026

Батьківство — це не лише про забезпечення, виховання чи правила. Це передусім — про емоції. Особливо емоції батька, які часто залишаються в тіні, але мають величезну силу формувати особистість дитини.

Чому у дитини нерозбірливий почерк?

Дитина | 21:30, 01.02.2026

Проблема поганого почерку в учнів зустрічається часто, і причин може бути кілька.

Почорнілі банани не можна давати дітям – у них з'являється алкоголь

Дитяче харчування | 20:30, 01.02.2026

При перезріванні через природне бродіння у плодах утворюється спирт.

Як різноманітне харчування впливає на розвиток дитини?

Дитяче харчування | 08:30, 30.01.2026

Основні причини, чому дитині потрібен широкий вибір продуктів.

Чому батькам не слід пристосовуватися до своїх дітей?

Сімейні справи | 07:30, 30.01.2026

Здоровий розвиток дитини вимагає створення надійного зв’язку з батьками. Доктор Паскаль Вртічка, викладач психології в Ессекському університеті та керівник лабораторії соціальної нейронауки людської прихильності (SoNeAt), підкреслює важливість цього

Як сімейні бесіди за вечерею формують впевнену дитину?

Сімейні справи | 06:30, 30.01.2026

Сімейна комунікація за столом — це більше, ніж просто звичка, це інвестиція в розвиток особистості дитини.

Які слова ніколи не можна говорити дочці?

Дитина | 01:30, 30.01.2026

Кожна дівчинка формується не лише через досвід, а й через те, що чує від своїх батьків. Навіть звичайні, на перший погляд, фрази можуть надовго залишити емоційний слід.