Не носи дитину на руках, бо звикне: правда чи ні?

Старші люди потійна сварять молодих батьків через те, що ті часто носять на руках немовля, привчаючи дитину до рук. Чи правда, що діти звикають до цього і потім не хочуть спати самі?

Немовлята проводять дев’ять місяців в матці мами, і після народження вони все ще незрілі, і їхнє виживання повністю залежить від матері. Відданість матері – це спосіб гарантувати своїй дитині щастя від народження до зрілості. А любов буде важливою силою все життя.

Чи можна довго тримати дитину на руках?
Інстинкт матері – виховувати свою дитину і проводити з нею якомога більше часу. Однак, замість того, щоб підтримувати свого малюка, часто ми дозволяємо іншим впливати на власні думки. Багато хто каже, що якщо ви берете дитину на руки щоразу, коли вона плаче, вона навчиться маніпулювати вами. Крім того, як дитина навчиться бути незалежною в майбутньому? Однак це означає, що дитина розуміє, що таке маніпуляція або незалежність. Дитина є ссавцем і тому залежить від своєї матері, щоб вижити і вирости. Любов – це найкращий стимул для створення емоційних зв’язків з дитиною та спосіб, щоб допомоги їй розвиватися. Дитина завжди хоче бути на руках, тому що любов є основною потребою, як і їжа або гігієна.

Дитина потребує турботу матері
Дитина завжди хоче бути на руках і повинна бути разом зі своєю матір’ю протягом принаймні перших дев’яти місяців життя. Це дозволяє дітям адаптуватися до життя поза маткою. Це єдиний спосіб гарантувати, що з’явиться зв’язок між мамою та дитиною.

Дитина визнає материнську любов через близькі стосунки і фізичний контакт. Дитина плаче не просто тому, що вона голодна, у неї брудний підгузок або вона хоче спати. Немовлята завжди хочуть бути на руках у матері, тому що її шкіра є основним способом відчуття любові. Крім того, кожна дитина має інстинкт – бути близькою до своєї матері, і тому кожна дитина завжди хоче бути на руках. Водночас, дитина активізує інстинкти захисту і турботи у своєї матері, тому що природа також змушує матерів мати інстинкти.

На жаль, багато хто досі наполягає на тому, що дитина має спати в окремій кімнаті, дотримуватися строгого графіка харчування та її не потрібно заспокоювати, коли вона плаче. Ми не усвідомлюємо, що протягом дев’яти місяців дитина перебуває в матці і спить близько до нашого серця. Ми постійно годували її через пуповину і завжди були на її боці.

Відсутність фізичного контакту
У 1940-х роках, д-р Рене Шпіц, австрійський психоаналітик, провів дослідження, яке показало, що велика кількість смертей у дитячих будинках пов’язана з відсутністю любові. У ньому порівнювалися діти, які були самі в колисках в лікарнях, з немовлятами, які виховувалися матерями у в’язниці. Немовлята, яких виховували матері, зростали швидше і мали краще здоров’я. З іншого боку, діти, які були ізольовані, виросли з фізичними та психічними недоліками. На жаль, 37% дітей у дитячих будинках, яких не обіймали і про яких не піклувалися матері, не вижили.

Цю роботу доктора Шпіца жорстоко критикували і ставили під сумнів її вірогідність десятиліттями. Однак у 2007 році журнал Science опублікував есе з Румунії, щоб довести справедливість цієї теорії.

Вони врахували всі клінічні огляди, зроблені з посиланням на австрійське дослідження. Результати були однаковими. Любов є основою для щастя і розвитку дитини.

Немовлята, виховані в румунських дитячих будинках, які не були близькими зі своїми матерями, мали більше проблем з виживанням, ніж діти, яких виховували вдома.

Любов – це природно
“Так само, як моя дитина хоче бути на руках, так і я хочу завжди тримати дитину на руках”, – це природний інстинкт матері. Таким чином, мати тримає дитину близько до свого тіла, тому що це природно. Це правда, що не можна виховувати дітей залежними від батьків. Вони будуть не здатні вирішити для себе, що робити зі своїм життям. Однак важко чекати, поки вони пройдуть кожну стадію зрілості. Ми живемо в швидкому ритмі, і подобається це нам чи ні, ми прискорюємо зростання своїх дітей. Дев’ять місяців зв’язку з матір’ю готують дітей до самостійності. Однак цей процес починається з 2 років. Дитина проходить різні стадії самостійності в дитинстві і юності, а закінчується це через 15 – 18 років.

Якщо ви будете тримати дитину на руках, ви зможете краще висловлювати свою любов до неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому не можна займатись спортом ввечері?

Здоров'я | 07:30, 19.04.2026

Заняття спортом пізно ввечері можуть бути причиною безсоння та раннього старіння організму. Лікарі стверджують, що найкраще займатись спортом до 17:00.

Вчені розповіли, чому відсипатися на вихідних – шкідливо

Здоров'я | 19:30, 18.04.2026

Американські науковці з’ясували, що звичка відсипатися на вихідних є шкідливою для здоров'я.

5 ознак, що вам потрібно до психолога

Психологія | 08:30, 17.04.2026

Психологічне здоров’я людини – це обов’язкова умова для комфортного життя та саморозвитку, при цьому багато українців ставлять його на друге місце після фізичного здоров’я, хоч ці поняття взаємопов’язані.

Гормональні зміни після пологів

Післяпологовий період | 07:30, 17.04.2026

Саме гормональні коливання пояснюють більшість змін, з якими стикається жінка в перші тижні та місяці після пологів: перепади настрою, сльозливість, втому, випадіння волосся, зміни ваги, проблеми зі сном, зниження лібідо або, навпаки, тривожність і д

Як мамі вийти зі стану, коли нічого не хочеться?

Мама | 19:30, 15.04.2026

Стан, коли «нічого не хочеться» — це не просто лінь чи поганий настрій. Для мами це часто сигнал емоційного вигорання або глибокої психофізичної втоми. Коли ресурс вичерпано, навіть прості побутові справи здаються підкоренням Евересту.

Післяпологова депресія у дружини: покрокова інструкція для тата

Сімейні справи | 08:30, 14.04.2026

Народження дитини — це не лише величезна радість, але й колосальне випробування для жіночого організму. Різкий спад гормонів, хронічний недосип та повна зміна звичного життя іноді призводять до медичного стану, який називається післяпологовою депресі

Що робити батькам, якщо дитина вживає лайливі слова?

Дитина | 00:30, 14.04.2026

Кожен із батьків рано чи пізно стикається з моментом, коли з милих вуст дитини злітає зовсім не миле «міцне» слівце. Перша реакція дорослих — це зазвичай шок, сором і бажання негайно це припинити. Проте паніка й крики тут не допоможуть. Давайте розбе