Всі новини про: батьки і діти

Пропонуємо вам перелік фраз, від яких варто відмовитись, адже вони, м’яко кажучи, дратують наших дітей.

Коли плаче дитина, мама почувається дуже дискомфортно. Дитячий плач викликає тривогу, смуток та навіть роздратування.

Перші кроки, перші слова, все це – справжнє диво, чи не так? Але одного прекрасного дня ви виявляєте, що дитина безроздільно володіє не тільки вашим серцем, але і всім доступним їй навколишнім простором. У якийсь момент виявляється, що ви й кроку ступити не можете без її монаршого схвалення. Маленький тиран встановив у будинку свої правила і не збирається відступати. Ми зібрали найцікавіші вимоги дітей, у яких, можливо, ви впізнаєте і свої сімейні будні.

Дуже багато батьків потрапляють у пастку, вважаючи, що з дітьми треба бути відвертими і нічого не приховувати. Тим не менш, існує кілька табу, які в жодному разі не варто обговорювати з дитиною, щоб не травмувати її психіку.

Батьки або люди, що займаються вихованням дитини, самі того не усвідомлюючи, є для неї тими чарівниками, які здатні як “начарувати” на успіх у житті, так і “наслати прокляття”. Уявіть собі успішну людину. У кожного з вас – це свій особливий образ, але в основному ви уявляєте собі цілеспрямовану людину, у якої виходить усе, що вона задумала. При цьому, як показує практика, щоб бути успішним, не обов’язково мати багато грошей. Важливо, щоб була гармонія всередині, відчуття, що ви живете щасливим життям. У той же час є люди, які, як не стараються, постійно стикаються з невдачами. Виникає відчуття, що вони є магнітами для всього найгіршого у світі. Або іноді до перемоги залишається один крок, а людина ламається, кидає справу, без особливих на те причин. Таких людей в суспільстві називають невдахами.

Щоб дитина росла щасливою, а спілкування з нею приносило і вам радість, щастя та задоволення, варто побудувати з нею довірчі взаємини.

Більшість мам і татусів погодяться – діти виростають, не встигнеш змигнути оком. Фахівці провели дослідження. Загалом на запитання інтерв’юерів відповіли 2 тисячі осіб, пише The Daily Mail. “Багато мам й татусів хотіли б мати змогу якісно проводити трохи більше часу зі своїми малюками, але, через тиск повсякденного життя, іноді ця можливість може бути втрачена”, – каже представниця компанії-замовника дослідження Лорен Ревелл. Дві третини батьків зізналися, що поводилися б геть інакше, якби можна було повернути час назад. Чверть опитаних припустили, що дитинство їхніх нащадків не було таким веселим, яким мало б бути. 17% респондентів визнали, що не натішилися першими роками своїх дітей так, як мали б. 6 із 10 батьків, що мають більше ніж одну дитину, розповіли, що з нею поводилися вже інакше, ніж із первістком, намагаючись не повторювати своїх помилок.

Відомо багато чого, за що підлітки своїм батькам дорікають, чому дратуються, на що зляться, за що ненавидять. І цілком зрозуміло, чому батьки, дивлячись на уїдливу, похмуру, свою дитину, що постійно огризається, зі смутком думають, що втратили її любов безповоротно. Стосунки батьків із підростаючими дітьми у розпал пубертату завжди непрості. Підлітки люблять своїх батьків! Просто дещо витончено, законспіровано та тихо… Тож поговоримо, за що ж.

Здається, тільки вчора дитина сиділа на ваших колінах, і ось уже вона відмовляється триматися за руку на вулиці, виганяє вас зі своєї кімнати та огризається з будь-якого приводу. І найприкріше – соромиться вас. Ми намагалися розібралися в нюансах дитячої поведінки та знайшли 8 помилок, які батьки роблять у спілкуванні зі своїми нащадками.

«Ну от, вона знову не йде до школи. Я здурію через ці її хвороби!» Або: «Тепер ти ним займися, в мене перерва» (жінка до чоловіка, передаючи йому дворічного малюка). «Гадки не маю, що з нею робити, я втомився» (чоловік до жінки)... Це кілька прикладів, які можуть бути сказані в присутності дитини. Коли батьки використовують такі фрази, вони забувають, що їх чують ті, кого ці слова безпосередньо стосуються.

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про це.

Думаєте, що лише дорослі діти вміють цінувати своїх батьків? Це не так.

Ти й оком моргнути не встигнеш, як твоє прекрасне рожевощоке маля стане спочатку школярем, потім випускником, потім студентом, а потім абсолютно самостійною дорослою людиною. Встигни відчути радість від його дорослішання!

Щоб уникнути розчарувань у майбутньому, краще знизити планку очікувань і навчитися приймати дітей такими, якими вони є. Отже, чого не варто чекати від дітей?

Існує 10 речей, які дитина повинна обов’язково почути від вас. Якщо ви не говорили цього раніше – починайте, навіть якщо діти вже дорослі. І робіть це частіше!

Закритість, відсторонення від розмов та ігнорування спільного дозвілля з батьками може говорити, що дитині не вистачає спілкування з близькими.

Багато батьків помилково вважають, що їхня місія - дати життя, виростити і відпустити у світ широкий. Все. Дальше хай доросла дитина робить, що вважає за потрібне. Але це не так. Ви не перестаєте бути дитині мамою і татом, коли вона виростає.

Тотальний контроль як спосіб виховання негативно впливає на розвиток і психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Так само і вседозволеність — розбещує дитя і перетворює на нарциса. Як ухвалювати рішення з дитиною, щоб вона вчилася самостійності?

Сила емоційних реакцій іноді приголомшує. Іноді нам хочеться когось ударити. І коли ми діємо під впливом наших емоцій, дозволяючи собі надавати шльопанців дитині, крикнути на чоловіка або зірватися на колегу – ми дуже шкодуємо про такі вчинки. Бувають моменти, коли ми не можемо витримувати сильні емоції, тому зриваємося на близьких людях. При цьому, ми виправдовуємо свої дії, звинувачуючи у всьому своє оточення.

Багато батьків пишаються тим, що є друзями своїх дітей. Вони так і кажуть: «Ми разом робимо що завгодно, у нас немає ніяких таємниць і конфліктів, я довіряю дитині свої думки і тривоги, а вона точно так само відкрита зі мною». І такі відносини здаються справжньою знахідкою: в родині немає непорозумінь, обмежень, авторитетів... Але, зрештою, чи не плутають надмірно ліберальні батьки своєї ролі в родині, відмовляючись від позиції «того, що дає» і стаючи в позицію «того, що приймає»?