Всі новини про: батьки і діти

Тотальний контроль як спосіб виховання негативно впливає на розвиток і психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Так само і вседозволеність — розбещує дитя і перетворює на нарциса. Як ухвалювати рішення з дитиною, щоб вона вчилася самостійності?

Сила емоційних реакцій іноді приголомшує. Іноді нам хочеться когось ударити. І коли ми діємо під впливом наших емоцій, дозволяючи собі надавати шльопанців дитині, крикнути на чоловіка або зірватися на колегу – ми дуже шкодуємо про такі вчинки. Бувають моменти, коли ми не можемо витримувати сильні емоції, тому зриваємося на близьких людях. При цьому, ми виправдовуємо свої дії, звинувачуючи у всьому своє оточення.

Багато батьків пишаються тим, що є друзями своїх дітей. Вони так і кажуть: «Ми разом робимо що завгодно, у нас немає ніяких таємниць і конфліктів, я довіряю дитині свої думки і тривоги, а вона точно так само відкрита зі мною». І такі відносини здаються справжньою знахідкою: в родині немає непорозумінь, обмежень, авторитетів... Але, зрештою, чи не плутають надмірно ліберальні батьки своєї ролі в родині, відмовляючись від позиції «того, що дає» і стаючи в позицію «того, що приймає»?

Багато досліджень показують, що більшість батьків менш щасливі, ніж їх бездітні однолітки. Однак при цьому упускається один нюанс. За даними нового дослідження, батьки все ж є щасливішими бездітних людей — але тільки в кінці життя, коли діти від них вже з'їхали.

Батьки діляться на три категорії: авторитарні, авторитетні і ліберальні. Експерти сходяться на думці, що при помірно авторитетному стилі виховання, зазвичай, виростають найбільш врівноважені і щасливі діти.

Джеймі Купер, практикуючий дитячий психолог, порадив батькам щодня ставити дітям одні й ті ж питання, щоб вони росли повноцінними і відчували турботу.

Іноді люблячі мами й тата необережними словами самі вибивають ґрунт з-під ніг улюбленого чада. Існують фрази та настанови, які не можна адресувати доньці, щоб не позбавити її віри в себе і не травмувати психіку дитини або підлітка.

Психологиня Руслана Мороз пояснює, чи буває критика конструктивною, і як реагувати на дії та слова, щоб не нашкодити.

Багато дорослих переконані, що якщо постійно читати нотації, “пиляти” за провини та козиряти власним життєвим досвідом, підлітки будуть їх більше поважати. Скільки скарг на батьківських форумах: “Допоможіть! Що робити? Дитина грубіянить і не поважає!”. Що це? Вплив соціальних мереж і доступного інтернету? Або наші, батьківські педагогічні промахи? У проблемі неповаги з боку дітей є 5 головних причин. І всі вони, на жаль, в нашому ставленні до власних дітей.

Марина Меллія — професор психології, автор бестселерів про успішних і свідомих батьків. Жінка консультує відомих мультимільярдерів щодо питань батьківства й виховання дітей. У професорки єдина візія виховання молодшого покоління: вона заперечує сучасні теорії виховання та стверджує, що дитину неможливо запрограмувати на успіх. Роль батьків — виховати щасливу особистість, яка знає, що робити зі своїм життям. Як? Даючи правильне скерування.

Виховання у найсуворіших правилах або повна вседозволеність можуть негативно позначитися на психоемоційному стані дітей. Тому батькам варто вдатися до так званого "правила світлофора", розповідає гештальт-терапевтка Галина Зарипова. За словами Зарипової, для початку потрібно розділити сфери відповідальності між тобою та дитиною на три умовні зони: зелену, жовту та червону.

Всі батьки відчувають ступінь близькості зі своїм сином чи донькою. У сучасному емоційному світі все більше й більше набуває поширення такий термін, як «співналаштованість», який і визначає цей зв'язок. Співналаштованість означає, що ви намагаєтесь реагувати на емоційні потреби своєї дитини, в результаті чого вона відчуває, що її розуміють і цінують. Здатність налаштуватись на дитину відрізняється в залежності від особистості й темпераменту наших дітей і від того, наскільки нам легко чи важко встановити з ними зв'язок, враховуючи наші власні риси характеру та сімейний досвід. Здоровий зв'язок і співналаштованість з дитиною тривають протягом більшої частини її дитинства. Однак найчастіше, коли дитина стає підлітком, цей зв'язок значною мірою руйнується.

Розуміння дитини – одна з найголовніших навичок, яку повинні опанувати всі батьки. Розуміти дитину дуже важливо для її виховання в міру того, як вона росте й розвивається. Ви маєте усвідомлювати, що ваша дитина має унікальні риси характеру, які не змінюються упродовж усього життя.

Батьки нерідко відчувають, що витрачають час даремно, намагаючись змусити дитину зробити що-небудь, і замислюються над питаннями: «Чому вона мене не слухає? Чому їй так важко дотримуватися моїх інструкцій? Як зробити так, щоб дитина почала мене слухати?». Ці питання не дають їм спокою. Якщо ви стурбовані схожими питаннями, вам допоможуть поради про те, як спонукати дитину слухати вас і дотримуватися ваших вказівок.

Як правильно батькам вибудувати відносини з дітьми пояснила освітня психологиня, членкиня Американської психологічної асоціації, фахівчиня з психічного здоров'я Ані Леоніла Іоселіані.

Малюк простягає руки до батьків, щоб проявити свою любов і відчути себе у безпеці. Він потребує батьківського тепла, любові і турботи. Кожен з нас по – різному реагує на потребу в обіймах. Зупиніться і подумайте, як це важливо для дитини. Ми часто посилаємось на свою зайнятись, а малюк не розуміє цього, він думає, що ми не любимо його.

Батьки служать прикладом для наслідування не лише через безпосередню взаємодію зі своїми дітьми, а й через приклади, які вони дають своїм ставленням і поведінкою в сім’ї та в зовнішньому світі. Вирішуючи їхні проблеми, поділяючи своє життя та зберігаючи конструктивну перспективу, батьки можуть сприяти особистому зростанню та розвитку своїх дітей.

Експерти розповіли, як поліпшити стосунки батьків та дітей.

Батькам та педагогам на замітку.

Самі того не усвідомлюючи, батьки часто заважають дитині стати самостійною, самодостатньою і впевненою у собі людиною. Усе тому, що трапляється таке, що під маскою турботи ховається токсичність самих батьків. Звичайно, батьки керуються кращими спонуканнями, але все ж таки навіть вони не завжди є правильним прикладом того, як треба поводитись. Усі ми люди — і мами з татами часто припускаються цих 8 помилок, які шкодять і психіці дитини, і її майбутньому.