Фрази батьків, які принижують дітей

Деякі фрази батьків знижують самооцінку дитини, принижують, знецінюють почуття. Напевно, ви не хочете виростити дитину із заниженою самооцінкою, яка не знає, чого хоче від життя. Що з цим робити?

Рішення тільки одне – змінювати звичні установки. Візьміть блокнот і випишіть ті вирази та слова, які ви найчастіше говорите дітям у конфліктах або інших неприємних ситуаціях. Навпроти кожної фрази напишіть інший варіант і вивчіть його. Доведіть нові вирази та слова до автоматизму, щоб змінити свою звичну поведінку.

1. Дитина просить дорогу іграшку в батьків: “Мамо, але я дуже сильно її хочу, купи, купи мені”.
Так не треба: “Хочеш? Перехочеш. Хотіти, не шкідливо. У нас немає зараз грошей. Гроші на деревах не ростуть. Не ний”.

Треба ось так: “Так, ця іграшка, правда, дуже красива, мені самій її захотілося навіть. Дякую, що ти ділишся своїми бажаннями зі мною. Давай ми прийдемо додому, і разом подумаємо, яким способом можна накопичити на неї гроші”.

2. У дитини зламалася іграшка або вона щось загубила, і гірко плаче.

Так не треба: “Досить скиглити, твоє скиглення мене дістало. Вічно ти все ламаєш і губиш. Сам винен. Не будь дівчиськом, витри сльози. Влаштував мені тут цілу трагедію”.

Треба ось так: “Я бачу, як сильно ти засмучений. Так, неприємна ситуація вийшла. Я можу тобі чимось допомогти? Давай разом пошукаємо іграшку (або спробуємо її полагодити). Ми разом зараз вирішимо цю проблему”.

3. Мама приготувала смачний обід, дитина відмовляється від їжі та не хоче сидіти за столом.
Так не треба: “Жодної поваги до матері. Я тут старалася, готувала, а ти тепер носом крутиш. Давай, швидко сідай і їж. Поки не з’їси, з-за столу не вийдеш”.

Треба ось так: “Так, ти, напевно, не голодний, якщо не хочеш їсти. Зараз у нас час вечері, і ми можемо провести її разом. Ми з татом будемо раді, якщо ти посидиш поруч із нами. Якщо захочеш поїсти, скажи мені про це”.

4. Дитина нагрубіянила мамі, зробила те, чого вона від неї не очікувала.
Так не треба: “Господи, та ти весь у свого батька. Такий самий грубий і нахабний, як він. Дивитися огидно. Виростеш егоїстом, і матері в старості склянку води не даси”.

Треба ось так: “Мені неприємно, коли зі мною розмовляють у такому тоні. Я не потерплю такого ставлення до себе. Ми з тобою поговоримо трохи пізніше, коли ти заспокоїшся”.

5. Дитина не хоче ділитися своєю іграшкою з іншими дітьми
Так не треба: “Ну, ти й жаднюга. Фу, як негарно поводишся. Треба ділитися з іншими дітьми, а то ніхто з тобою ділитися не буде. Або ти зараз ділишся своєю іграшкою, або ми йдемо додому”.

Треба ось так: “Так, у мене теж є такі особисті речі, якими я не хочу ділитися з іншими. Може тоді даси друзям іншу іграшку? Спробуй їм запропонувати щось інше. Якщо ти не хочеш ділитися з хлопцями, тоді грайся тільки своїми іграшками, це буде чесно”.

6. Дитина не зробила прибирання перед приходом мами
Так не треба: “Ось значить, як ти матір втомлену зустрічаєш? Бардак, брудний посуд… знову в інтернеті сиділа і нічого не прибрала. А в тітки Марини донька завжди порядок наводить, і вечерю ще для мами готує, не те що ти.

Треба ось так: “Знаєш, мені так важливо, щоб, коли я з роботи приходжу, у будинку було прибрано. Тобі і мені приємно. А якщо ти мені свій смачний фірмовий чай зробиш, я буду найщасливішою мамою на світі. Погодься, завжди хочеться себе відчувати важливою і потрібною людиною”.

7. Дитина загралася, жодного разу сама не обійняла і не поцілувала маму
Так не треба: “Чому ти маму не цілуєш? Ти що, мене зовсім не любиш? Я думала, що ти мене любиш, а виявляється… Ну все зрозуміло з тобою. Іди далі зі своїми іграшками грайся раз мама не потрібна”.

Треба ось так: “Підійди до мене, будь ласка. Я так за тобою скучила. Хочу тебе обійняти й поцілувати. Можна?”.

8. Дитина робить зауваження батькам, і каже, що в її кімнату потрібно заходити зі стуком
Так не треба: “Ще чого, це мій дім, куди хочу туди й заходжу. Я ще у своєму домі стукати повинна? Мені що, більше робити нічого? Чи ти тут від нас щось приховуєш?”.

Треба ось так: “Так, ти маєш рацію, стукати ми повинні, і ти до нас теж повинен стукати. Виправимося. Дякую, що звернув на це увагу”.

А ви згодні з тим, що багато фраз – кліше впливають на наших дітей зовсім не так, як ми цього очікуємо? Поділіться своєю думкою в коментарях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Дослідження показало, що дівчата набагато більш розкуті у своїх думках, ніж хлопці

Секс | 06:30, 25.06.2026

Психологія справді показує: різниця між чоловіками та жінками часто пов’язана не стільки з самими почуттями чи думками, скільки зі способом їхнього вираження.

Спільні шкідливі звички можуть посилювати відчуття близькості в парі

Сімейні справи | 00:30, 25.06.2026

Дослідження, опубліковане в Personality and Social Psychology Bulletin, показало: люди нерідко відчувають сильніший емоційний зв’язок, коли займаються одними й тими самими справами - навіть якщо ці звички не є корисними.

Новий тренд: Зумери масово обирають самотність

Психологія | 08:30, 24.06.2026

Представники покоління Z дедалі частіше свідомо відмовляються від відносин, вважаючи їх завадою саморозвитку, кар'єри і гаманця.

Звичка не ображатися може вбити

Психологія | 00:30, 24.06.2026

Постійно тримати все в собі і мовчки терпіти – вкрай небезпечно для здоров'я — попереджають психологи.

Чому чоловіки теж вигорають після народження дитини, але нікому про це не кажуть?

Тато | 08:30, 22.06.2026

У суспільстві прийнято говорити про материнську втому, проте за зачиненими дверима молодих родин розгортається інша драма — невидиме та глибоке батьківське вигорання у чоловіків.

Синдром «передозування дотиками»: чому молода мама не хоче обіймів і як пояснити це чоловікові?

Мама | 07:30, 22.06.2026

«Будь ласка, просто не чіпайте мене», — ця думка часто крутиться в голові молодої мами наприкінці дня. Психологи називають цей стан синдромом Overtouched (втомою від дотиків), і він є абсолютно природним фізіологічним процесом.

Батьківське вигорання: чому це офіційний психологічний діагноз, а не просто «втома»?

Сімейні справи | 06:30, 22.06.2026

Сучасний світ вимагає від батьків бути ідеальними, проте гонитва за цим стандартом часто закінчується клінічним виснаженням — синдромом батьківського вигорання.