Обов'язки по дому роблять дитину щасливою і відповідальною - психологія

Щасливі діти виконують свою частину роботи по дому із задоволенням. Про це розповіла блогер, автор книги "Як стати щасливим батьком" Кей Джей ДеллАнтонія.

Діти повинні мати домашні обов'язки і виконувати їх. Деякі батьки з цим не згодні. Дехто скаже, що "робота" дітей – це навчання, або що діти дуже завантажені в школі/на гуртках/секціях/курсах і не варто їх напружувати зайвий раз. Але більшість з нас вірить в домашні обов'язки, делегує їх дітям, вважає їх виконання важливим педагогічним моментом, але чому догляд за власною кімнатою для дітей тягар? Давайте розберемося, що насправді означає допомога по дому.

Наукові дослідження про те, як виконання домашньої роботи в дитинстві впливає на успішність в майбутньому, існують. Вони досить компактні і доводять те, що ми і так з вами знаємо. Лонгитюдне дослідження проводилося впродовж 25 років і показало, що передбачити успішність людини у віці 20-30 років можна по тому, як вона залучалась в допомогу по дому у віці 3-4 років. Ті, хто рано навчився розділяти відповідальність за чистоту в будинку, навчилися бути відповідальними за своє життя. Також щоденна рутина ведення домашнього господарства допомагає дітям розвинути сприйнятливість до потреб інших і, одночасно, відчувати себе потрібними родині, надійно до неї прив'язаними емоційно, а цей міцний зв'язок з родиною допомагає їм вистояти в стресові періоди, іншими словами – допомагає їм бути щасливими. Навіть якщо ця їхня допомога по дому зроблена не за вашими високими стандартами, вона допомагає і батькам бути щасливішим.

Незважаючи на ці викладки, більшість дітей по будинку роблять мало або зовсім нічого. У дослідженні, в якому брали участь 1000 дорослих американців, 75% респондентів заявили, що регулярна допомога по дому робить дітей "більш відповідальними", а 63% визнали, що такі обов'язки "дають дітям важливі уроки життя". І хоча 82% сказали, що в дитинстві мали домашні обов'язки, тільки 56% батьків зізналися, що їхні діти виконують певну роботу по дому регулярно.

Виходить, що ми усвідомлюємо важливість допомоги дітей по господарству, але коли дивимося на те, хто ж все таки миє посуд і витирає пил, то бачимо, що домогтися вкладу дітей в ці процеси дуже нелегко.

У 2001-2005 роках група дослідників з Центру вивчення життя американських родин при Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса відстежила 1540 годин в 32 сім'ях середнього класу, в яких двоє працюючих батьків і, як мінімум, двоє дітей. Виявилося, що левову частку домашньої роботи роблять батьки, а якщо у дітей щось не виходить – поспішають зробити за них. Діти в 22 родинах ігнорували або чинили опір проханню батьків допомогти по дому. У восьми родинах батьки взагалі нічого не просили дітей зробити в будинку. В останніх двох сім'ях діти дійсно істотно допомагали з домашніми справами.

Я особисто опитала 1050 батьків на предмет того, що їм подобається в справі виховання найменше. Найпоширеніша відповідь: підтримувати дисципліну, що включає і необхідність наполягати на виконанні дітьми домашніх обов'язків. Тобто ми дуже підтримуємо ідею про корисність домашніх обов'язків для дітей, але ми не дуже-то наполягаємо на тому, щоб вони ними займалися.

Дослідники з Каліфорнійського університету теж запитували батьків, які якості вони хотіли б виховати у дітей, і майже всі відповіли, що хотіли б виростити дбайливих, порядних людей, що це важливіше, ніж хороші оцінки або зоряна кар'єра. Але насправді більшість дітей отримують зовсім не той посил.

Річард Вайссбурд, психолог з Гарварду, опитав 10 тисяч студентів із 33 середніх і старших шкіл по всій країні: 80% дітей сказали, що ставлять своє власне щастя вище за турботу про інших. І більшість була переконана, що батьки згодні з такою установкою. Вайссбурд зазначає: "За нашими спостереженнями, кількість повторень установки на відмінне навчання і особисте благополуччя, яку батьки кажуть дітям, значно перевищує кількість нагадувань про те, що з потребами інших людей потрібно рахуватися".

Винесене сміття або помитий посуд здаються дрібницею, але ось вимагати цього від дитини – зовсім не дрібниця. Якщо ви просите старшокласника спочатку допомогти підтримувати порядок у всьому домі, а потім йти робити уроки, ви показуєте цінність його вкладу в життя родини.

Наша мета – не виростити дітей, яких можна прилаштувати до університетів "ліги плюща", а виховати дорослих, які можуть знайти баланс між роллю піклуватися про благополуччя родини і суспільства людини, і будь-якими особистими цілями. Домашні обов'язки вчать цьому балансу. Це не просто пилосос і ганчірка – це життєві навички.

Але, на жаль, списку лайфхаків "як переконати дітей з радістю братися за ваші доручення" у мене немає. Не тому, що послідовних кроків всього два: наполягати і ... ще раз наполягати, поки доручення не буде виконаним. Хоча є декілька порад.

Не приймайте відмовок. Не переживайте, якщо доведеться повторювати сказане знову і знову. Так, ви витратите більше часу на те, щоб переконати дитину зробити те, що ви просите, ніж на те, щоб зробити це самим, але це нормально. Домогтися того, щоб діти виконували роботу по дому із задоволенням – це зовсім окрема місія. Зараз головне – виконання.

Не застосовуйте матеріальну винагороду. Ви ж вчите дитину розділяти відповідальність за домівку, гроші тут ні до чого. Вам же ніхто не платить за те, що ви миєте тарілку, з якої їли.

Гарні новини – це те, що в родинах, які покладають на дітей домашні обов'язки, діти їх роблять. Є в передмістях 7-річки, які завантажують і розвантажують пральні машини, в Амазонії 5-річні діти допомагають збирати урожай папайї. У моєму будинку діти миють посуд, годують тварин, прибирають зі столу і викидають сміття. Так, я б не сказала, що вони весело наспівують при цьому, майже завжди їм потрібно нагадувати про обов'язки, результат їх роботи не дотягне до вашого ще кілька років, але діти здатні і будуть виконувати роботу, яку ви від них вимагаєте. І через 20 років вони можуть навіть подякувати вам за це.

Джерело: ukr.segodnya.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Емоційний інтелект та психологічна готовність дитини до школи

Дошкільнята | 07:30, 19.06.2026

Вміння читати та рахувати до 100 — це далеко не головні показники готовності дитини до першого класу, набагато важливішим є рівень її психоемоційної зрілості.

Молодший дошкільний вік: ера рольових ігор та перші кроки у світ соціалізації

Ігри та іграшки | 06:30, 19.06.2026

У віці трьох років дитина виходить за межі сімейного кокона та починає активно цікавитися іншими дітьми, вчачись будувати перші соціальні зв'язки.

Ранній вік (1–3 роки): чому предметна гра та самостійність важливіші за вивчення літер?

Дошкільнята | 01:20, 19.06.2026

Намагання навчити дворічну дитину читати чи рахувати суперечить законам розвитку її мозку, адже в цьому віці провідною є зовсім інша діяльність.

Сенсорний розвиток немовляти та чому «дорогі іграшки» не працюють?

Немовля | 00:30, 19.06.2026

У перший рік життя мозок малюка розвивається зі стрімкою швидкістю, проте найкращими тренажерами для нього є не дорогі гаджети, а прості побутові речі та мамин голос.

Як запобігти емоційному віддаленню чоловіка після появи малюка?

Післяпологовий період | 01:20, 18.06.2026

Коли в домі з'являється немовля, чоловіки часто опиняються в тіні материнської турботи, що призводить до прихованих образ та віддалення.

Чому перший рік батьківства стає найбільшою кризою для шлюбу?

Сімейні справи | 00:30, 18.06.2026

Народження малюка — це не лише радість, а й радикальна перебудова всього життя пари, яка часто провокує глибоку кризу у стосунках.

Чому дітям критично важливо спілкуватися з дідусями і бабусями?

Дитина | 06:30, 17.06.2026

Незважаючи на всі побутові непорозуміння, роль старшого покоління у формуванні особистості дитини є унікальною та незамінною.