Найбільші помилки, які роблять усі мами: І як їх виправити?

Adoption

Date: 00:50, 29.12.2020 | Категорія: Мама [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

805 Переглядів

Усі ми можемо помилчтися і мами теж. Головне - вчасно виправити свою помилку!

8165_yayayalrvapmp.jpg (42.96 Kb)

Розглянемо кілька ситуацій, знайомих всім мамам. А експерти розкажуть нам, чому не варто піддаватися стресу і як уникати пасток у вихованні.

1. Я не даю дитині спати вдень
Занурити дитину в полуденну дрімоту і змусити хоч трохи поспати вдень – що може бути важче? Необхідність денного сну для маленьких дітей і їх небажання це робити часто стають причиною справжніх битв між батьками і дітьми. Малюк може кричати, битися головою і навіть вистрибувати з ліжечка. А потім в один прекрасний день мама раптом виявляє, що очі, які не закрилися ні на секунду протягом дня гарантують, що ввечері проблем з відходом до сну не буде.

Тому що якщо вдень 3-річна дитина не прилягла, то вже до 20 години (а то й раніше) малюк готовий вирушати на бічну, звільняючи мамі весь вечір для читання, серфінгу в мережі і перегляду серіалів. Хіба це не привід для батьків переглянути свої принципи? І тепер вдень, ледь дитя починає клювати носом, особливо в машині, мама негайно починає будити її – то лоскочучи, а то і включає музику голосніше.

Якщо дитина вже досягла 3 років, то пропустити денний сон – це цілком нормально. Якщо ваш малюк молодший, але ви помічаєте, що через денний сон він погано засинає ввечері (наприклад, о 20.30 дитина ще вкрай бадьора), то також має сенс подумати про повну відмову від засинання вдень. Тим більше якщо сама дитина вередує, плаче і ні в яку не хоче витрачати день на сон.

А ще краще зробіть так. Навіть якщо малюк не хоче більше спати в світлий час доби, відведіть деякий час протягом дня на спокійні заняття, наприклад, малювання або читання, щоб організм відпочивав. Таку пораду дає американський сомнолог, співавтор книги “Сонне рішення” Дженніфер Вальдбургер. Якщо ваша дитина засинає в колясці або автомобілі протягом дня, то акуратно її розбудити – це нормально.

Але що, якщо малюк недобирає належну йому протягом доби кількість сну – від 11 до 13 годин? В такому випадку переносьте час вечірнього відходу до сну. Направляйте дитину в ліжечко раніше на півгодини-годину, щоб компенсувати недосип, радить сомнолог.

2. Я відправляю нездорову дитину до школи
Деяким мамам властиво посилати дітей в садок або школу, коли нежить і кашель ще не остаточно ліквідовані. Потім таких сопливих малюків вчителі і медсестри відправляють додому з діагнозом “не долікувався”. Тим часом педіатри дають пораду: якщо дитина вже почала одужувати, але ви не впевнені, чи можна їй знову виходити “у відкритий космос”, почекайте ще добу. Нехай дитина побуде вдома і оговтається від температури протягом 24 годин.

Давайте визнаємо: всі діти багато хворіють. Іноді навіть важко зрозуміти, чи дійсно вони хворі або просто чимось пригнічені. “Якщо ви будете не пускати дитину в школу щоразу, коли у неї нежить, вона так ніколи не вийде з дому. Просто зробіть все, що в ваших силах, і заспокойтеся”, – запевняє доктор медичних наук Таня Ремер Альтман.

А ще краще зробіть так. Якщо у вашої дитини температура, блювота, або щось явно заразне (наприклад, ГРВІ), їй краще залишитися вдома. Коли ж можна знову йти в школу? Якщо дитина нормально себе почуває і у неї є сили, то в школу можна повертатися через добу після прийняття останньої дози антибіотиків. “Навіть якщо деякі симптоми ще будуть зберігатися, навряд чи дитина буде заразна для інших дітей”, – вважає доктор Альтман.

3. Я зриваюся на своїх дітей
Залишаєте дитину, котра захоплено малює, в кімнаті. Виходите на кухню зробити каву. Повертаєтесь рівно за 90 секунд. І виявляєте, що кульковою ручкою або фломастерами замальовані не тільки кисті дитини, але і бежевий диван, і світлі шпалери. Знайома картина? Ну як тут не зірватися і не закричати на дитину – так, що почують навіть сусіди? Дитина негайно заливається у відповідь сльозами, і ось тут ви відчуваєте себе ще гірше.

Ми час від часу втрачаємо самовладання з дітьми. “Одноразове загравання хлистом – це не так вже й погано”, – вважає психолог і доктор філософії Майкл Томпсон. Діти повинні бачити, що батьки недосконалі.

А ще краще зробіть так. Психотерапевти радять: якщо ви втратили самовладання, через деякий час після цього вибачтесь перед дитиною і поясніть їй свою поведінку. А якщо відчуваєте, що ось-ось зірветеся, то спробуйте все ж утриматися від ескалації конфлікту, і дозвольте собі тайм-аут. Якщо можливо, закрийте очі і повільно вдихайте-видихайте протягом хвилини. Так ви, по-перше, відчуєте себе спокійніше, а по-друге, покажете хороший приклад. Якщо дитина побачить, що ви таким чином боретеся з гнівом, в подальшому вона сам зможе використовувати такий метод в аналогічній ситуації.

4. Я не завжди змушую дитину ділитися
Гра в свіжокуплений яскравий м’ячик на дитячому майданчику здавалася вам хорошою ідеєю. Але після того, як ваша дитина дістає його, звідки не візьмись набігає ціла юрба бешкетників, і кожен має намір потриматися за вашу покупку брудними ручками. Здається, до цього не готові ні ви, ні ваш малюк, який ось-ось зареве від того, що у нього відбирають іграшку, в яку він і сам ще не награвся. В результаті вам доводиться втручатися в гру і буквально оберігати м’яч від дітей.

“2-3х-річна дитина тільки починає розуміти, в чому різниця між загальним і особистим”, – запевняє американський психотерапевт Нелл Гібон. Незалежно від того, якого віку ваш малюк, краще не приносити ваші іграшки на дитячий майданчик або в парк, де вони можуть стати магнітом для всіх дітлахів. Навіть найспокійніші і мирні діти можуть бути шoкoвані тим, як інші хлопці хапаються за їх заповітні іграшки.

А ще краще зробіть так. Не зривайтесь, якщо ваша дитина поводиться не так, як вам хотілося б. Спробуйте домовитися з нею і встановити таймер. Поясніть, що ось цей хлопчик буде мати можливість грати з іграшкою до того, як прозвучить сигнал таймера, потім настане черга вашого сина, а потім – ось цієї дівчинки. Нехай інтервали володіння будуть короткими – максимум одну – дві хвилини. У міру гри ви можете скорочувати ці інтервали так, щоб в результаті бажаний об’єкт переміщувався з рук в руки досить швидко, ще до виникнення конфлікту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: