За що діти люблять своїх батьків?

Відомо багато чого, за що підлітки своїм батькам дорікають, чому дратуються, на що зляться, за що ненавидять. І цілком зрозуміло, чому батьки, дивлячись на уїдливу, похмуру, свою дитину, що постійно огризається, зі смутком думають, що втратили її любов безповоротно. Стосунки батьків із підростаючими дітьми у розпал пубертату завжди непрості. Підлітки люблять своїх батьків! Просто дещо витончено, законспіровано та тихо… Тож поговоримо, за що ж.

За щирість та людяність
Найпоширеніша скарга у підлітків: «вони мені говорять одне, а самі роблять інше – отже, брешуть». До того ж охолола маска «Батька», на думку тінейджерів, зовсім не має в своєму розпорядженні щирих задушевних розмов, до яких так апелюють батьки («Він мені нічого не говорить!», «Вона днями безперервно мовчить – нічого не розповідає!»). А ще це нашаровується на одночасне розширення світогляду дітей та розуміння того, що «не все так, як мені говорили», «світ жорстокий, а не прекрасний – мені збрехали», «є зрада та обман». У своїй категоричності підлітки починають бути підозрілими, потайливими і озлобленими, бо тепер доводиться покладатися тільки на себе і відкривати світ заново, тому що «всі брешуть» і нікому довіряти не можна. І коли в цьому повному недомовках і несподіванок світі з’являється людина, яка щиро говорить про свої почуття, про свої болі та страхи, для тінейджерів це як ковток свіжого повітря, коли можна розслабитися хоч ненадовго і не думати про те, що треба бути напоготові.

За вміння бути щасливими
Підлітки приносять чимало клопоту, а іноді й страждань. Але саме страждаючими та нещасними своїх батьків бачити вони ніяк не хочуть. Якщо коріння чахне, то дерево не проросте міцним і здоровим? Вміння бути щасливими людьми (і навіть, але не на першому місці — батьками) – дар, що передається у спадок. Це означає, що, будучи щасливими, нам легше ощасливити і наших дітей, легше прищепити їм оптимістичний погляд на життя, витягти з «сумки». Коли я запитую підлітків, що вони хотіли б побажати своїм батькам, вони в один голос стверджують: зайнятися собою. І це не так про «не чіпай мене і не лізь у моє життя», як «налагодь своє життя і відчувай щастя від нього!». Ось вам і доказ витонченості підліткової любові: зізнатися в ній так, щоб явно не було видно зізнання. Простежте, щоб у вашому житті були не тільки діти, а й хобі, друзі, подорожі, релакс та справи для душі. Тоді ваш підліток зітхне з полегшенням і піде влаштовувати своє життя, а не «рятувати» матір та батька своєю присутністю чи добрими оцінками.

Звичайно, це не означає, що треба веселитися, навіть якщо дитина сумує. Здорова частка співчуття та підтримки у складних ситуаціях – це те, за що підлітки будуть вам вдячні. Про це є наступний пункт.

За розуміння
Скільки б разів ви не попереджали про небезпеку і не вчили, як чинити правильно, підліток все одно зробить по-своєму і напевно помилиться. Іноді нам так складно спостерігати за тим, як бурхливий потік подій несе нашу дитину до невідворотної прірви розчарувань, розпачу, втрат та болю, і найприродніше — кинутися рятувати, поки ще можна. Іронія полягає в тому, що врятований так і не зрозуміє, від чого його врятували і, ймовірно, навіть виллє на вас всю накопичену злість за зірваний вояж. Спостерігати зі стійкістю і терпимістю за фатальним потоком, а потім опинитися поряд у момент падіння, допомагати зализувати рани та розділити горе – ось нелегка доля батьків, яку підлітки називають «розумінням». І не здумайте сказати «адже я тобі говорив(а)». Падати боляче, неприємно і прикро, у момент падіння уроки засвоюються із нищівною чіткістю, тому додатково вчити не варто. А ось що варто – поспівчувати та погорювати разом. Бути в моменти слабкості, але потім про цю слабкість не нагадувати і не чекати подяки за свою допомогу. Це мовчазний договір, невимовний секрет, який спільною, прожитою колись реальністю, просто залишиться між вами. Тоді, по закінченні років, дорослий юнак зможе сам сказати: «Мама мала рацію». І скаже це із любов’ю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

5 дій батьків, що можуть завдати психологічної травми дітям

Сімейні справи | 01:20, 20.02.2026

Психологічні травми виникають через сильні емоційні переживання, що викликані важливими подіями. Оскільки батьки є найбільш значущими людьми у житті дитини, їхні вчинки можуть стати причиною травм. Проблема полягає в тому, що дорослі не завжди розумі

Батьківські комплекси, які впливають на дітей

Сімейні справи | 08:30, 18.02.2026

Чимало психологічних труднощів беруть свій початок у дитинстві. У процесі виховання батьки, самі того не усвідомлюючи, часто формують у своїх дітей певні поведінкові моделі, переконуючи, що це лише на користь. Попри те, що кожен люблячий батько прагн

Чому діти іноді ігнорують поради батьків?

Сімейні справи | 00:30, 18.02.2026

Американська психологічна асоціація (APA) стверджує, що для здорових відносин між батьками та дітьми потрібна вмілість як слухати, так і вміло висловлювати свої думки. Чому ж діти можуть бажати ігнорувати поради батьків?

Звички батьків, які найбільше дратують дітей

Сімейні справи | 07:30, 15.02.2026

У процесі виховання ми, батьки, часто забуваємо, що наші слова, вчинки та звички мають значний вплив на дітей. Навіть із найкращими намірами ми можемо мимоволі створювати ситуації, які викликають у них роздратування.

Ознаки, що дитина скоро "сяде вам на шию"

Сімейні справи | 01:30, 15.02.2026

Батьківство — це мистецтво, яке вимагає рівноваги між любов’ю, підтримкою та встановленням меж. Однак інколи діти можуть спробувати взяти верх, використовуючи різні методи маніпуляції. Щоб цього уникнути, важливо розпізнавати тривожні сигнали, які мо

Ідеальні собаки для родин з дітьми

Сімейні справи | 00:30, 15.02.2026

Вибір собаки для сім’ї з дітьми — відповідальне рішення, яке потребує врахування характеру породи, рівня активності та терпимості до дитячих пустощів. Деякі собаки особливо добре підходять для родинного життя.

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.