Як перестати заїдати стрес?

Насправді заїдання стресу – це не слабка воля, а цілком собі нормальна біологічна реакція організму. Будь-яка негативна емоція чи переживання посилюють вироблення глюкокортикоїдних гормонів (найвідоміший з них – так званий гормон стресу кортизол). Ті, своєю чергою, посилають у мозок сигнал про мобілізацію енергетичних ресурсів. Через це й підвищується апетит. Адже головне джерело енергії для нас – це їжа.

З погляду психології також усе пояснюється просто. Випробовуючи стрес, ми підсвідомо шукаємо можливість себе винагородити чи втішити. Тому порада «замінити перекушування присіданнями», незважаючи на правильний посил, працює дуже погано. Яка тут нагорода, якщо треба ще й напружитись. І до речі, саме у пошуках «розради» ми найчастіше вибираємо не корисне яблуко. Щоб відчути себе краще, організм вимагає те, що свідомо вважається шкідливим. Гостра, солона, жирна, солодка - підходить будь-яка їжа з яскраво вираженим смаком. Причому чим шкідливіше, тим краще. Спрацьовує механізм самовиправдання: "я ж не просто так, а тому що мені погано".

Проте вже за кілька годин, вгамувавши свої глюкокортикоїди, людина починає відчувати каяття. І привід для цього є. Після стресу у нашому організмі підвищується рівень інсуліну. А це означає, що з'їдена «винагорода» осідає на животі і перетворюється на черевний жир. Чим більше такого жиру, тим вище у найближчій перспективі ризик метаболічних та серцево-судинних захворювань. Тобто, незважаючи на всі біологічні та психологічні виправдання, звичку заїдати стрес треба брати під контроль.

Тяга до шкідливих продуктів у періоди стресу можна пояснити біологічно і фізіологічно. Організму потрібно мобілізувати енергію, а це найшвидше зробити за допомогою вуглеводів. Тому в тривозі добре «заходять» чіпси, шоколадки, булочки та бургери, тістечка та торти. Як би не кричав ваш мозок про те, що він не хоче яблуко, а хоче еклер зі згущеним молоком, постарайтеся плавно змістити звичку в бік корисніших продуктів. Заїдайте стрес фруктами та овочами (вони піднімають настрій та покращують мікрофлору кишечника), білковою їжею (вона швидко насичує та надовго залишає почуття ситості) або пожуйте м'ятну жуйку (запах м'яти знижує апетит, а жування створить відчуття, що ви перекусили).

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

7 типів обіймів і що вони означають?

Психологія | 07:30, 10.03.2026

Обійми – це форма фізичної прихильності, яку ми даруємо, щоб передати різні емоції з різними значеннями. І вони, ясна річ, бувають різними.

Чому нам не хочеться нічого робити і як подолати цей стан?

Психологія | 00:30, 10.03.2026

Стівен Хейс – американський клінічний психолог, засновник психотерапевтичного підходу ACT (acceptance and commitment therapy), терапії прийняття та відповідальності. ACT вчить не змінювати або контролювати свої думки, переживання та почуття, а поміча

Як відновити стосунки після сварки?

Сімейні справи | 19:30, 09.03.2026

Сварки та розбіжності притаманні будь-яким відносинам. Набагато важливіше те, як ви та ваш партнер знаходите способи помиритися після сварки. Якщо ви дозволите образі і гніву закипати всередині занадто довго, це може завдати непоправної шкоди вашим в

Як зробити розрив шлюбу менш болісним для дитини?

Дитина | 06:30, 07.03.2026

Легких розлучень не буває, але розрив шлюбу з дітьми може бути особливо важким і болючим. Батьки створюють фундамент для своїх дітей, а розлучення часто вириває його з-під ніг. Дитина може почуватися позбавленою коріння і наляканою.

4 неприпустимі фрази під час сварки

Сімейні справи | 21:30, 06.03.2026

Якщо ви хочете зберегти відносини, краще утриматися від цих слів.

Неочікувані ознаки високого інтелекту, на які варто звернути увагу

Психологія | 21:30, 05.03.2026

Іноді високий інтелект можна впізнати за несподіваними рисами, які, здавалося б, не пов’язані з розумовим розвитком.

Як поведінка батьків спонукає дітей до негативних вчинків?

Психологія | 01:20, 03.03.2026

"Звідки в тебе такі бешкетницькі манери? Поглянь на свого брата (сестру) – він (вона) такий спокійний", – час від часу такі слова можуть лунати від батьків, коли дитина щось наробила. Фахівці вважають, що генетика не відіграє такої ролі, як вважають