Вчені: Мозок використовує сигнали тіла, щоб регулювати страх

Страх необхідний для виживання, але його необхідно добре регулювати, щоб уникнути шкідливої поведінки, як-от панічних атак або надмірного ризику. Зараз вчені продемонстрували на мишах, що мозок покладається на зворотний зв’язок тіла, щоб регулювати страх. Острівкова кора головного мозку сильно реагує на подразники, що сигналізують про небезпеку. Однак, коли тіло завмирає у відповідь на страх, серцебиття сповільнюється, що призводить до ослаблення активності острівної кори. Обробка цих протилежних сигналів допомагає інсулярній корі головного мозку підтримувати страх у рівновазі. Таким чином, реакції організму активно використовуються для регулювання емоцій і є набагато більшими, ніж пасивні емоційні реакції.

Зазвичай ми відчуваємо страх як надзвичайно неприємний. Тим не менш, ця емоція виконує важливу функцію: вона заважає нам брати участь у занадто ризикованій поведінці. Однак це працює лише в тому випадку, якщо страх зберігається в межах здорового діапазону. Занадто інтенсивний страх може серйозно погіршити наше повсякденне життя, як у випадку тривожних розладів або панічних атак. Отже, як страх утримати в рівновазі? Здається очевидним, що тілесні сигнали можуть відігравати вирішальну роль, оскільки страх викликає помітні зміни в нашому тілі: серце б’ється швидше або дихання стає поверхневим. Однак, як саме мозок обробляє цю інформацію, щоб остаточно регулювати такі емоції, як страх, досі майже невідомо.

Вчені з дослідницької групи Надін Гоголли тепер отримали важливе нове уявлення про вплив взаємодії тіла та мозку на регуляцію емоцій. Вони зосередилися на інсулярній корі, області мозку, яка обробляє як позитивні, так і негативні емоції. Крім того, вона отримує інформацію від тіла, наприклад від серця або легенів. Дослідники відтворили мишам тон і поєднали його з неприємним подразником. Через деякий час миші почали боятися цього тону, який виражався через «завмирання» — типову поведінку страху, яку поділяють люди та багато інших видів. Коли тон більше не поєднувався з неприємним подразником, миші поступово навчилися більше його не боятися.

Щоб дослідити роль інсулярної кори головного мозку в регуляції страху, вчені дезактивували інсулярну кору головного мозку під час цього «відучення від страху». «Результат став для нас справжнім сюрпризом», — каже Олександра Кляйн, перший автор дослідження. «Ми спостерігали велику різницю в поведінці мишей, залежно від того, наскільки вони були налякані на початку. Дуже боязливі миші відучувалися від страху повільніше, ніж миші з нормальною активністю острівної кори головного мозку, тоді як менш лякливі миші розучувалися набагато швидше». Результати показали, що острівна кора підтримує рівень страху в певному діапазоні. У дуже лякливих тварин він допомагає відучити пам’ять про страх.

Щоб дізнатися більше про основні процеси, дослідники вивчали активність інсулярної кори у мишей з різними рівнями страху. У менш лякливих мишей активність інсулярної кори збільшилася, як тільки вони піддалися впливу звуку, що викликає страх. Навпаки, страшні тварини демонстрували зниження активності острівної кори, коли чули звук. Вражаюче те, що Олександра Кляйн помітила, що як тільки миша демонструвала викликану страхом поведінку завмирання, її серцевий ритм зменшувався, а також активність інсулярної кори головного мозку. Лякливі миші завмирали значно частіше і довше, коли чули сигнал, що могло пояснити спостережувану дезактивацію їх острівцевої кори.

Зворотній зв'язок з тілом

Щоб перевірити зв'язок між частотою серцевих скорочень і активністю острівної кори, вчені втрутилися в потік інформації між тілом і мозком через блукаючий нерв. Цікаво, що при порушенні обміну між серцем і мозком активність інсулярної кори залишалася стабільною і не знижувалася під час заморожування. Таким чином, дослідження демонструє, що інсулярна кора потребує зворотного зв’язку від тіла, щоб підтримувати страх на належному рівні. Крім того, це надає докази того, що тілесні зміни, які відбуваються під час заморожування, є важливою частиною регуляції емоцій і що заморожування є набагато більшим, ніж пасивна емоційна реакція.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Ознаки, що дитина «сідає батькам на шию»

Сімейні справи | 00:30, 28.08.2025

Батьківство — це мистецтво, яке вимагає рівноваги між любов’ю, підтримкою та встановленням меж. Однак інколи діти можуть спробувати взяти верх, використовуючи різні методи маніпуляції. Щоб цього уникнути, важливо розпізнавати тривожні сигнали, які мо

Як батькам знайти сили для кожного дня?

Сімейні справи | 10:30, 27.08.2025

Занурені в постійні обов’язки, батьки можуть забувати про власні потреби, що з часом призводить до емоційного та фізичного виснаження.

Конфлікти між бабусею і батьками: як бути?

Сімейні справи | 07:40, 27.08.2025

Вони допомагають, діляться досвідом і підтримують батьків. Але інколи їхнє втручання може спричиняти конфлікти. Чому це відбувається і як знайти баланс?

Про стосунки з чоловіком, залежним від мами

Сімейні справи | 01:30, 27.08.2025

Залежність дорослого чоловіка від ого мами може проявлятися у постійних дзвінках, впливі на нього її думки або навіть у тому, що він ставить її інтереси вище за сімейні. Як жити з таким партнером і зберегти гармонію у відносинах?

Як сварки батьків формують дитячу психіку?

Сімейні справи | 10:30, 26.08.2025

Коли конфлікти між дорослими переходять межу — це вже не просто сварки, а глибокий емоційний виклик для дитини. Малюки та підлітки, що стають свідками родинних скандалів, не просто хвилюються чи лякаються — вони змінюються внутрішньо. І наслідки цих

Якщо дитина не цінує старання батьків

Дитина | 09:30, 26.08.2025

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Сім'я переїжджає в іншу країну: як допомогти дитині адаптуватися?

Сімейні справи | 07:40, 26.08.2025

Переїзд за кордон — це завжди виклик, особливо коли йдеться про дітей. Зміна середовища, нова мова, інша культура — усе це може викликати у малечі тривогу та страх. Щоб зробити цей перехід якомога м’якшим, важливо заздалегідь підготувати дитину як ем