Як реагувати на незручні запитання дитини

Коли малюки починають сипати питаннями про те, як влаштовано світ, відповіді давати не надто складно. Вони поки не вимагають детальної підготовки і просто розважають батьків парадоксами логіки. Типовий приклад з книги про Карлсона, коли Малюк, що доношував речі за старшим братом, робить висновок: "Мама, ось мій братик виросте ... Ну, одружиться ... Ну, помре ... Що, мені тоді доведеться одружитися з його старою дружиною?"

"Тату, чому, коли мій день народження, - я росту, а коли твій - ти старієш?" - цікавиться син знайомих. Наша донька, шанувальниця казкових сюжетів, питала: "Мамо, а в житті так може бути, як у фільмі "Володар кілець", коли ельфи не вмирають, а просто спливають в інший світ?" І що сказати?

Питання науки викликають часом не менші труднощі. Дитя, начитавшись енциклопедії, дивиться на батьків як на неуків: "Чому ви мені весь час даєте книжки - ви що, зовсім нічого не знаєте?"

Особисто для мене найскладніше - питання не на тему сім'ї, сексу і науки, а питання про морально-етичні норми. Універсальних пояснень не відшукаєш в підручниках фізики, а від відповідей дорослого, між іншим, залежить, чи буде поважати його дитина і його власну самоповагу. "Ма, чому ми не даруємо наші гроші он тій тітоньці? У нас же вдома ще є, а у неї - зовсім немає? "- запитує дівчинка батьків в супермаркеті, вказуючи на неохайну жебрачку. У молодшому дитячому віці ще немає напівтонів, от і спробуй викласти дитині основи "Капіталу" Карла Маркса, коли приклад розподілу капіталу - тут, перед очима ...

Син колеги Данило, учень початкової школи, після концерту в дитячому будинку запитав: "А сім'ї, які добре живуть, можуть просто забрати цих дітей до себе? Ми когось візьмемо? Чому ні?" Ну що тут скажеш ... А відповісти треба обов'язково, ще й хочеться щось зробити, ніби доводячи самому собі, що ми живемо в нормальному (на жаль!) розвиненому суспільстві, а особисто я - не гуманоїд, а людина гуманна.

Природа влади - ще один камінь спотикання. "Навіщо тато слухається начальника, якщо той дурний?" - раптом поцікавився Сашко, мимоволі чуючи розмови про самодурство не цілком компетентного шефа ... Так і власний авторитет в очах дитини втратити недовго! Мовчати чи розмовляти при дітях лише на нейтральні теми, утримуючись від оцінок?

е, що дитина не соромиться ставити запитання - дуже добре. І те, що вона ще не вміє будувати правильні причинно-наслідкові зв'язки, оцінювати обстановку, дійсно показують його питання. Дивно? Незручно? Зате так ви краще пізнаєте своюдитину і допоможете їй. Більше того, заохочуйте "незручні" питання. "Добре, що ти запитав про це ..." або "Цікаве питання", - ось вам і початок для бесіди. Випадки з тривожними ситуаціями, звичайно, вимагають іншого підходу і особливої уваги, але багато що ми можемо і повинні цілком адекватно пояснити своїм дітям. Наберіться мужності і терпіння: можливо, доведеться себе контролювати, від чогось відмовитися, зробивши висновки після спілкування з сином. А деколи треба відкривати таємницю деяких моментів: "Ми так поступили, тому що ... не бажаємо когось засмучувати, існує ряд труднощів, які поки нездоланні, уникаємо довгих пояснень, просто намагаємося бути ввічливими".

У будь-яких сімейних ситуаціях не звалюйте вину на дитину, не залишайте неприємний осад у душі. "Це все через мене", - так, діти схильні саме до такого висновку. Ви посварилися - помирилися, але коментар все ж потрібно надати дитині.

Якщо дитина взагалі не задає питань - це теж показник ситуації в родині. Чи обговорюєте ви свої проблеми, плани, зміни, фінансові питання, великі покупки будинку разом, або ж ваше дитя спостерігає лише мовчазне співіснування батьків і часом конфліктні ситуації? Не найкращий варіант, коли майже всі "функціональні" моменти сімейного життя, уже доступні дитячому розумінню, знаходяться "за лаштунками". Наприклад, дитина лягла спати, і лише потім мама з татом починають розмовляти про своє, про доросле - куди підемо всім сімейством, чи купимо нову техніку і, мабуть, відкладемо поки візит до Сидорових.

Якщо вдома такі розмови ведуться при дитині - значить, обстановка склалася комфортна, і батьків можна питати на різні теми, які так цікавлять зростаючу людину. Більше того, вони заслуговують довіри, і в своїх щирих і чесних відповідях показали себе непоганими психологами і дипломатами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як не «розчинитися» в материнстві?

Мама | 07:30, 31.03.2026

Кожна жінка, коли стає мамою, хоче бути «найкращою» для свого малюка: бути завжди поруч, робити все й одразу, аби немовля отримувало все, що потрібно. Водночас слід пам’ятати просту істину: щаслива мама дорівнює щаслива дитина. Тому не менш важливо п

Який тато найкращий за знаком зодіаку?

Тато | 01:20, 29.03.2026

Виховання дитини — складний і водночас захопливий процес. Одну з найголовніших ролей в ньому відіграє тато. Виявляється, що кожен знак зодіаку має різні підходи до виховання дітей. Пропонуємо вам дізнатись про це детальніше.

Нарциси здоровіші і психічно міцніші за звичайних людей

Психологія | 01:20, 24.03.2026

Виявилося, що люди, які залежать від захоплення та уваги суспільства і люблять себе, живуть щасливіше, а також рідше страждають від депресії та психічних захворювань.

5 табу для мами хлопчика

Мама | 06:30, 17.03.2026

Виховання хлопчика з традиційними засадами вкрай важке заняття. Важливо в першу чергу зробити його гідною людиною, а не стереотипним чоловіком. Все ще не знаєте як це зробити?

Емоційне вигорання у батьків

Сімейні справи | 00:30, 17.03.2026

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності. Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу

Помилки батьків, через які дитина сидить у них на шиї все доросле життя

Сімейні справи | 08:30, 15.03.2026

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти залишалися поруч максимально довго, щоб не залишали рідну домівку занадто рано. Пов’язано це з тим, що мама і тато шалено люблять своє чадо, жаліють його, хочуть проявляти турботу, оберігати його від небезпек, які мож

Як не кричати на дитину: поради психолога

Дитина | 16:08, 14.03.2026

Будні батьків — це ще те випробування для нервів. Коли в одній руці ти тримаєш телефон та намагаєшся розв’язувати робочі питання, іншою рукою готуєш обід на цілу родину, паралельно тебе смикає за сорочку молодше чадо, а доросле у цей час прогулює шко